Цей день – звично про рівноправ’я і однакові можливості для жінок та чоловіків. Але сьогодні в Україні цей день ще й про рівні виклики для усіх громадян. Війна однаковою мірою лягла на плечі як жінок, так і чоловіків і поставила перед ними ті самі завдання – боротися, вірити, допомагати, перемагати.
Мужність і героїзм – те, чого потребує від нас сьогодення, і те, чим багаті українки та українці. Разом ми зустрічаємо виклики кожного дня, пліч-о-пліч стоїмо на полі бою, відстоюємо свої права на життя і свободу, право жити вільно на своїй українській землі.
На передовій українки – артилеристки і снайперки, керувальниці дронами і коригувальниці, медикині і рятувальниці. В тилу вони плетуть маскувальні сітки, роблять свічки для окопів, знаходять необхідне забезпечення для військових, є інструкторками і волонтерками. І навіть ті, хто зайнятий у мирних професіях роблять свій внесок у загальноукраїнську справу досягнення миру.
Ми чуємо голос українок на міжнародній арені – вони усьому світові розповідають про підступного ворога, який 11-й рік нищить Україну, та закликають політиків різних країн демонструвати такі самі рішучість, силу і підтримку. Вони – серед дипломатів, які повертають українців з полону і викрадених українських дітей до своїх батьків та родичів.
В умовах повномасштабного вторгнення перед медійницями постала особлива відповідальність. Багатьом із них довелося навчитися працювати під обстрілами в реаліях бойових дій. Вони разом з іншими працівниками редакцій фіксують події, доносять світу правду про жахливі воєнні злочині, які коїть ворог на нашій землі. Журналістки не тільки дбають про власну безпеку, але й допомагають потерпілим.
Незламність і сила духу українок захоплюють. Навіть після полону, страждань і втрат вони знову стають до боротьби, адже тільки єдність і згуртованість дають усім нам змогу вистояти і здолати ворога.
Цінуємо вклад кожної і кожного в нашу перемогу, бо велика Перемога складається з невеликих звершень.
Бажаємо всім довгоочікуваного миру!
