Чи обмежувати свободу слова у воєнний час? – члени Національної ради взяли участь в онлайн-дискусії Центру демократії та верховенства права

25 травня Лабораторія цифрової безпеки і Центр демократії та верховенства права провели експертне обговорення можливих відступів у правах і свободах людини і громадянина у воєнний час. У онлайн-заході взяли участь перший заступник голови Національної ради Валентин Коваль і член Національної ради Олександр Бурмагін. До розгляду цього питання приєдналися також українські медіаексперти Антоніна Черевко, Максим Дворовий і тимчасовий радник офісу Представництва ОБСЄ з питань свободи медіа Андрій Ріхтер.

Мета дискусії – визначити межу обмежень свободи слова, адже законодавчі інструменти в Україні не досить чітко встановлюють грань, до якої держава може відходити від загальноприйнятих стандартів. Експерти дискутували щодо стандартів і рекомендацій в умовах війни.

Огляд міжнародних документів, у яких говориться про можливе обмеження свободи вираження думки чи свободи інформації під час воєнного чи надзвичайного станів, зробив Андрій Ріхтер. Ці документи були напрацьовані ООН, ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями, починаючи з 90-х років минулого століття. 

Попри те, що ці документи є важливими, зараз час подивитися на них по-новому, вважає голова Незалежної медійної ради Антоніна Черевко. Теперішні реалії дуже важко порівнювати з тим, що мало місце навіть 10 – 20 років до цього.

Свобода слова має залишатися правом кожного як невід’ємний елемент демократії. Однак ця свобода може бути обмежена з певних підстав, і питання національної безпеки є саме такою обставиною.

«Ця свобода не є автоматично правом доступу до засобів розповсюдження інформації, а тому не може бути одразу трансльована на будь-яке необмежене коло осіб тільки тому, що комусь із цього приводу захотілося щось сказати», – висловив свою думку Валентин Коваль. Тому при розгляді цього питання він запропонував розділяти свободу особи на вираження своєї думки чи поглядів і право на безперешкодний доступ до ЗМІ для вираження такої думки.

Гостро відреагував Валентин Коваль і на присутність у дискусії Андрія Ріхтера, професора Московського державного універститету: «Я насправді був дуже шокований, побачивши пана Андрія Ріхтера тут серед учасників. Я думав, що в нього за спиною будуть стояти кримські колаборанти, яких він допускав до виступу на подіях ОБСЄ у Варшаві і не  тільки там, або Кирило Вишинський стане у нього за спиною і буде говорити російські наративи». Валентин Коваль закликав організаторів дуже обережно ставитися до запрошення «людей з дипломами МДУ».

«Наша мета – взагалі співставити важливість свободи слова і вартість життів, які росія забрала в України під час цієї війни. Бо ці життя вона забрала саме тому, що використовувала демократичні інструменти, повністю викривила реальність всередині росії і створила ці засоби вбивства, які зараз бороздять Україною і витворяють те, що вони витворяють», – додав Валентин Коваль.

У сучасних умовах рф як агресор використовує інформацію як зброю і робить це дуже давно, переконаний Олександр Бурмагін. Інформація є невід’ємною складовою війни, створюються інформаційні операції, а тому «в сучасних умовах боротися з нашим ворогом без обмежень свободи слова, на жаль, і свободи поширення інформації неможливо», зауважив він. І нинішня повномасштабна війна росії проти України стала можливою саме тому, що світ і Україна недостатньо реагували на виклики і проблеми в інформаційному полі ще із 2014 року. Одна з причин – брак законодавчих норм, які би передбачали більш жорстке регулювання, реагування Національної ради чи інших регуляторів на пропаганду прокремлівських каналів.

Представники українського регулятора розповіли про дії Національної ради у боротьбі проти російської пропаганди. – Із 2014 року в Україні заборонено розповсюдження близько 80 російських каналів. Із початку повномасштабного вторгнення Національна рада надіслала європейським інституціям перелік усіх російських каналів, які досі служать для поширення кремлівської брехні. RT і Sputnik вже заблоковані у багатьох країнах. Однак Національна рада очікує, що в 6-му пакеті європейських санкцій з’являться й інші канали, які регулятор запропонував заблокувати в Європі.

Паралельно Національна рада працювала із супутниковими операторами в Європі, на яких розташовані некодовані відкриті пропагандистські російські канали. Наприклад, з французьким Eutelsat. За словами Валентина Коваля, на оператора має вплинути Франція, адже за зміст каналів відповідальність несе країна, яка піднімає сигнал на супутник. І тут ідеться про поширення таких каналів, як «Первый», «Росия 1», «Росия 24», «Звезда» тощо на 40-мільйонну російськомовну аудиторію в Європі.

У Національній раді промоніторили ефір і передали всю інформацію французькому регуляторові, аби переконати зупинити рашистську пропаганду в Європі. Також регулятор доєднався до руху, який хоче змусити супутникових операторів прибрати зі своїх пакетів програми каналів «НТВ+» і «Триколор».

У боротьбі з російською пропагандою мав би допомогти законопроєкт «Про медіа», обговорюваний у 2019 – 2020 роках. Він містив розділ щодо боротьби з державою-агресором. Але тепер і цей законопроєкт застарів і потребує вдосконалення. Однак його ухвалення є абсолютно необхідним для вирішення багатьох із тих питань, які назбиралися із 2014 року. А це – і протидія дезінформації, і регулювання нових медіа, інтернету тощо.