РІШЕННЯ № 20 До протоколу № 17 від 03.11.2020
Громадська рада при Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення обговорила на засіданні в режимі онлайн:
1. Заслухавши інформацію Сергія Сьомкіна щодо Проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України № 3196-д від 26.10.2020, та зважаючи на те, що Проєктом, серед іншого, пропонується внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», також пропозицію доповнити статтю 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», члени Громадської ради вирішили написати звернення із зауваженнями, які було обговорено під час засідання Громадської ради, до Комітетів Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та з питань національної безпеки, оборони та розвідки щодо проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення». Лист доручено підписати секретарю Громадської ради Світлані Коробіній. Затверджений членами Громадської ради текст листа у Додатку 1.
ГОЛОСУВАЛИ:
«за» – 8
«проти» – 0
«не голосували» – 0
Рішення прийнято.
2. Громадська рада розглянула Проєкт Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» № 4221 від 15.10.2020р. та прийняла рішення звернутися з проханням відхилити цей Проєкт, як такий що створює загрозу розвитку саморегуляторним організаціям медіа та журналістів, до профільних комітетів Верховної Ради України: з питань економічного розвитку; з питань гуманітарної та інформаційної політики; з питань свободи слова; з питань правової політики; з питань антикорупційної політики; з питань інтеграції України з Європейським Союзом. Затверджений членами Громадської ради текст листа у Додатку 2.
ГОЛОСУВАЛИ:
«за» – 8
«проти» – 0
«не голосували» – 0
Рішення прийнято
3. Інформацію голови громадської ради Сергія Сьомкіна про підсумки роботи за період каденції Громадської ради, склад якої був затверджений Національною радою 06.12.2018, взяли до відома. Члени Громадської ради доручили С.Сьомкіну підготувати та надати Звіт про роботу Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення до 6 грудня 2020 року.
ГОЛОСУВАЛИ:
«за» – 8
«проти» – 0
«утримався» –0
Рішення прийнято.
4. Пропозиція Любові Найдьонової щодо підтримки Сеульської декларації «Медіа та інформаційна грамотність для і від кожного: протидія дезінфодемії» підтримана членами Громадської ради.
ГОЛОСУВАЛИ:
«за» – 8
«проти» – 0
«утримався» – 0
Рішення прийнято.
Голова Громадської ради С.В. Сьомкін
Секретар Громадської ради С.В. Коробіна
Додаток 1
Голові
Комітету Верховної Ради України з питань
національної безпеки, оборони та розвідки
Завітневичу О.М.
вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008
Голові
Комітету з питань гуманітарної та
інформаційної політики
Потураєву М.Р.
вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008
Щодо проекту Закону про внесення змін
до Закону України «Про Службу безпеки України»
щодо удосконалення організаційно-правових засад
діяльності Служби безпеки України № 3196-д від 26.10.2020
Громадська рада при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення засвідчує Вам свою щиру повагу, розглянувши на своєму засіданні 03.11.20 р. проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України № 3196-д від 26.10.2020 року (надалі – «Проект №3196-д»), звертається до Вас з наступними пропозиціями:
Проектом №3196-д, серед іншого, пропонується внести зміни до частини 2 Статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», передбачивши заборону використання телерадіоорганізацій для розпалювання пропаганди тероризму, сепаратизму, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Також пропонується доповнити статтю 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», передбачивши, що Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі подання Служби безпеки України щодо здійснення ліцензіатом сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Таке подання Служби безпеки України може бути оскаржено в судовому порядку.
Громадська рада при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення з повагою ставиться до питання забезпечення інформаційної безпеки та протидії загрозам в інформаційній сфері та підтримує усі об’єктивно необхідні кроки щодо удосконалення законодавства з метою запобігання зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій.
Разом з тим, звертаємо Вашу увагу на те, що зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», передбачені Проектом №3196-д, не відповідають принципам нормотворчості, не узгоджуються з європейською практикою і можуть призвести до зловживань та виникнення ризику знищення незалежних засобів масової інформації.
Зокрема, у Проекті №3196-д використовуються неоднозначні визначення, що включають в себе необмежене та невизначене коло дій: «Не допускається використання телерадіоорганізацій для: … розпалювання пропаганди тероризму, сепаратизму, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Вказане положення не відповідає принципу правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми та суперечить вимогам щодо якості закону, сформульованим практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), оскільки може призвести до надмірно широкого тлумачення і, як наслідок, тиску на телерадіоорганізації з боку державних органів.
Варто окремо зазначити, що за вказані вище дії Проект №3196-д передбачає санкцію відповідно до частини 2 Статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у вигляді анулювання Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення на підставі подання Служби Безпеки України.
Звертаємо Вашу увагу на те, що у чинному законодавстві України вже закріплена як індивідуальна кримінальна відповідальність, так і адміністративно-господарські санкції за дії проти недоторканності державного кордону України та основ національної безпеки. Поширення відповідної інформації телерадіоорганізацією матиме наслідком притягнення її посадових та відповідальних осіб до кримінальної відповідальності, а до телерадіоорганізації будуть застосовані санкції, передбачені діючим Законом України «Про телебачення і радіомовлення», у тому числі і анулювання ліцензії у судовому порядку.
За порушення законодавства з підстав, передбачених частиною 2 Статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (у тому числі: заклики до насильницької зміни конституційного ладу України; заклики до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті та інше) чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді стягнення штрафу в розмірі 25 відсотків розміру ліцензійного збору, незалежно від застосування до порушника санкцій у вигляді попередження. А у випадку невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог, відповідно до частини 5 Статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення.
Таким чином, у діючому законодавстві передбачені усі необхідні механізми для реагування та запобігання вчиненню дій, що містять загрозу національній безпеці України, або її територіальній цілісності.
У той же час, частина 2 Статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яку пропонується доповнити відповідно до Проекту №3196-д, містить вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії за рішенням національного регулятора, які не потребують оцінки дій ліцензіата та є беззаперечними, на відміну від запропонованої законопроектом підстави. Застосування такої жорсткої санкції, як позбавлення ліцензії у всіх інших випадках повинно розглядатися виключно у судовому порядку з метою забезпечення об’єктивного та неупередженого розгляду.
У зв’язку з цим, передбачений Проектом №3196-д механізм притягнення мовників до відповідальності не відповідає принципам адекватності та збалансованості, а також є недоцільним та вкрай небезпечним, оскільки створює загрозу зловживань та тиску на незалежних мовників, а також містить ознаки цензури та може призвести до незворотних наслідків, які загрожуватимуть свободі слова в Україні.
У країнах Європейського Союзу, інтеграція до якого є головним прагненням українського суспільства, встановлення подібних механізмів застосування санкцій є неприпустимим. Звертаємо Вашу увагу на те, що будь-які заборони та обмеження повинні перш за все бути об’єктивними, прозорими та застосовуватися персонально виключно у випадку вчинення дій, які містять загрозу національній безпеці України, територіальній цілісності або ознаки інших злочинів проти державності.
Окремо слід зазначити, що незрозуміла реальна мета авторів Проекту №3196-д для включення до його тексту положень, що вносять такі зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки у картці законопроекту відсутня пояснювальна записка, а аналогічні законопроекти (№3196, №3196-1), які були основою для доопрацьованого Проекту №3196-д, не містили будь-яких змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
У зв’язку з вищевикладеним, зважаючи на високу суспільну важливість, просимо Вас не підтримувати проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України № 3196-д від 26.10.2020 року у нинішній редакції та вилучити з його тексту положення, що стосуються змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Сподіваючись на розуміння та підтримку,
З повагою,
За дорученням Громадської ради,
секретар Громадської ради Світлана Коробіна
Додаток 2.
Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку
Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики
Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова
Комітету Верховної Ради України з питань правової політики
Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики
Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом
ЗВЕРНЕННЯ
Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення щодо відхилення Проєкту Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» № 4221 від 15.10.2020
Громадська рада переконана в тому, що у будь-якій галузі саморегулювання є ознакою цивілізованих відносин та належного рівня суспільної відповідальності учасників ринку. При цьому, у сфері медіа саморегулювання має особливе значення як механізм, який дозволяє без застосування цензури ефективно захистити право громадян на безпечний інформаційний простір. Тому саме у сфері медіа вже існує низка потужних саморегуляторних організацій, а з 2015 року також активно просувається ідея запровадження системи спільного регулювання, яка покликана поєднати механізми саморегулювання з повноваженнями, делегованими державою. Така посилена система внутрішньогалузевого регулювання у сфері медіа сьогодні є вкрай запитаною суспільством – під час війни, в період економічної кризи, епідемії тощо, дезінформація стає особливо небезпечною як для державного суверенітету, так і для життя та здоров’я громадян. Тому громадська рада вітає законодавчі ініціативи, спрямовані на розвиток та посилення саморегулювання.
Втім, розглянувши Проєкт Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» № 4221 від 15.10.2020 р. (далі – Проєкт), громадська рада дійшла висновку, що він не лише не строює умови для розвитку саморегулювання в Україні, але і навпаки, погіршує їх, запроваджує низку перешкод для створення нових саморегуляторних організацій та для продовження діяльності тих, що вже існують. Крім того, у проєкті закладаються засади використання саморегулювання як механізму тиску на галузь і, навіть, корупції:
1. Проєкт без жодних обгрунтувань забороняє практику існування саморегуляторних ініціатив в різноманітних формах, яка склалась в Україні на сьогоднішній день. Натомість, частиною 1 статті 5 Проєкту передбачається, що «Cаморегулівна організація є непідприємницьким товариством…». Необхідність цього положення є тим більш сумнівною, що далі Проєкт дозволяє набувати статус саморегулівної організації господарським об’єднанням, громадським спілкам, громадським організаціям за умови внесення змін до статуту (частина 2 статті 5). А пункт другий Розділу ІІІ Проєкту дозволяє тим саморегулівним організаціям, які діють на день введення цього Закону в дію навіть не вносити таких змін.
Таким чином, Проєкт обмежує форми здійснення саморегулювання в Україні та передбачає нерівні умови для тих саморегулівних організацій, які вже діють, порівняно із новоствореними.
2. Проєкт передбачає низку нових обов’язків саморегулівних організацій, які потребують значного фінансування та створення додаткових підрозділів, зокрема:
- створити та вести реєстр членів, забезпечувати відкритість, загальнодоступність та безоплатність доступу до відомостей, що містяться в ньому;
- здійснювати контроль за дотриманням своїми членами правил саморегулівної організації;
- здійснювати навчання та підвищення кваліфікації членів та/або працівників;
- надавати консультаційну та методологічну допомогу членам щодо здійснення господарської або професійної діяльності;
- у випадках, передбачених законом та/або статутом, забезпечувати відповідальність кожного члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) за порушення ним правил саморегулівної організації;
- складати та оприлюднювати на своєму веб-сайті в мережі інтернет річні фінансові звіти із зазначенням детального аналізу доходів і витрат.
Наразі більшість саморегуляторних організацій дуже обмежені у фінансових ресурсах, мають невеликі, але високопрофесійні експертні органи, які працюють переважно на волонтерських засадах. При цьому така ситуація є природньою і склалась не лише в Україні, але і в багатьох країнах Східної Європи.
Стосовно вимоги у випадках, передбачених законом та/або статутом, забезпечувати відповідальність кожного члена саморегулівної організації перед споживачами продукції (робіт, послуг) за порушення ним правил саморегулівної організації, то правила саморегулівної організації за своєю правовою природою є корпоративними нормами, тобто вони створюють обов’язки членів один перед одним, а не перед третіми особами. Для надання юридичними особам приватного права повноважень притягати інших юридичних осіб до правової відповідальності за порушення корпоративних норм необхідне деталізоване законодавче регулювання в кожній окремій сфері.
3. Проєкт не надає саморегулівним організаціям жодних додаткових прав, порівняно з чинним законодавством, оскільки переважну більшість прав, передбачених ним мають не лише всі громадські організації та об’єднання підприємств, але і окремі фізичні або юридичні особи (наприклад, право вільно поширювати інформацію про свою діяльність; вносити органам державної влади пропозиції щодо формування та реалізації державної політики; брати участь у здійсненні державної регуляторної політики; оскаржувати від свого імені до суду … рішення… суб’єктів владних повноважень … які порушують права чи законні інтереси саморегулівної організації; засновувати … ЗМІ; бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; мати власний знак для товарів і послуг; засновувати та бути членом громадських об’єднань; здійснювати міжнародне співробітництво, вступати до відповідних міжнародних організацій тощо).
Ці права вже надані громадянам та юридичним особам чинним законодавством, зокрема, Конституцією, Цивільним кодексом України, Законами України «Про звернення громадян» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» тощо. При цьому їх положення передбачають навіть більш широкі повноваження, наприклад, будь-який громадянин має право вносити органам державної влади пропозиції щодо формування та реалізації державної політики з будь-яких питань, тоді як Проєкт дозволяє саморегулівним організаціям вносити такі пропозиції тільки у сферах … що є предметом саморегулювання.
Навіть більш специфічні права, такі як право утворювати постійно діючий третейський суд вже мають всі громадські організації та об’єднання підприємств, а право входити до торгово-промислової палати – всі юридичні особи та громадяни-підприємці.
4. Стаття 13 Проєкту фактично передбачає можливість примусового членства у саморегулівних організаціях: «Обов’язковість членства всіх суб’єктів господарської або професійної діяльності у певній сфері (галузі) або певного виду (видів) в одній саморегулівній організації чи принаймні одній саморегулівній організації може встановлюватися законом у разі покладання ним на таку саморегулівну організацію повноважень з контролю та/або регулювання відповідної господарської або професійної діяльності та/або в разі, коли законом передбачено можливість делегування таким організаціям відповідних повноважень».
Запровадження примусового членства зводить нанівець дві найважливіші функції саморегулювання:
1) сприяння дерегулюванню ринку – яке можливе лише за умови свідомого та добровільного взяття на себе додаткових обов’язків кожним підприємцем, що долучається до організації;
2) підвищення рівня соціальної відповідальності учасників ринку – яке є їх суб’єктивним ставленням до виконання певних обов’язків не через примус, а завдяки усвідомленню їх суспільної важливості та бажанню бути корисним для суспільства.
З огляду на викладене вище, громадська рада рекомендує відхилити Проєкт Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» № 4221 від 15.10.2020 р. як такий, що істотно погіршує умови роботи саморегулівних організацій в Україні та може привести до припинення їх діяльності.
