РІШЕННЯ від 07.09.2018 № 36 «Про проблеми зловживання дитячими образами в рекламі недитячої продукції»

Громадська рада розглянула лист Української асоціації медіапсихологів та медіапедагогів  від 21.08.2018 року №1-08/21 та дійшла наступних висновків:

1. Частиною 1 статті 20 Закону України «Про рекламу» заборонено  рекламу «з використанням  зображень дітей, які споживають або використовують продукцію,  призначену тільки для дорослих  чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми».

Відповідно до частини 1 статті 31 Цивільного кодексу України «Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість…».

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України «…фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

…

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

   2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

   3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника…».

Таким чином, використання зображень дітей у рекламі побутової техніки та продуктів харчування, про які йдеться у листі Української асоціації медіапсихологів та медіа педагогів, не суперечить вимогам законодавства, оскільки ця продукція дозволена для придбання та використання неповнолітніми.

Щодо реклами лікарських засобів, то громадська рада не має у своєму складі експертів із кваліфікацією, яка дозволяє надати висновки щодо заборони застосування неповнолітніми лікарських засобів, зазначених у листі Української асоціації медіапсихологів та медіа педагогів, і рекомендує звернутися із відповідним запитом до Міністерства охорони здоровя України.

2. Відповідно до частини 1 статті 26 та частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює нагляд за дотриманням порядку розповсюдження реклами телерадіоорганізаціями всіх форм власності. Нагляд за дотриманням прав споживачів реклами, в тому числі – неповнолітніх, здійснює Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, до якої доцільно звертатися із запитами щодо моніторингу порушень статті 20 виробниками реклами.

3. Для надання висновків щодо достатності законодавчих засобів захисту дітей від негативного впливу рекламної продукції необхідно дослідити фактори такого впливу та порівняти їх із обмеженнями змісту реклами, встановленими статтею 20 Закону України «Про рекламу». Громадська рада не має інформації про те, чи проводились такі дослідження в Україні і, якщо так, то які результати були отримані. Водночас, можна зазначити, що обмеження, встановлені статтею 20 Закону України «Про рекламу» в цілому відповідають міжнародним вимогам. Зокрема, пункт (g) частини 1 статті 9 Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи 2010/13/ЄС від 10 березня 2010 року  про узгодження певних положень, визначених законами, підзаконними актами та адміністративними положеннями у державах-членах стосовно надання аудіовізуальних  медіа послуг (Директива про аудіовізуальні медіа послуги) визначає: «аудіовізуальні комерційні повідомлення не можуть завдавати фізичної або моральної шкоди неповнолітнім.  З цієї причини вони не можуть прямо спонукати неповнолітніх до придбання чи найму продукту або послуги, користуючись  їхньою недосвідченістю чи довірливістю, прямо спонукати їх до переконування батьків придбати рекламовані товари чи послуги, використовувати особливу довіру неповнолітніх до батьків, вчителів чи інших осіб або невиправдано зображувати неповнолітніх у небезпечних ситуаціях». 

Додаток: лист Української асоціації медіапсихологів та медіапедагогів  від 21.08.2018 року №1-08/21.

ГОЛОСУВАЛИ:

«за» –  8

«проти» –

«утрималось» – 2

«не голосували» –

Голова Громадської ради    Н. І. Клітна

Секретар Громадської ради   К. І. Гріцак