Дайджест дезінформації пропагандистських ЗМІ від 21 жовтня 2016 року


Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської служби зовнішніх зв’язків European External Action Service – EEAS підготувала щотижневий дайджест дезінформації, поширеної прокремлівськими ЗМІ і незалежними російськими медіа. В матеріалі також представлено основні тенденції в російських соцмережах.


Завантажити огляд дезінформації можна за посиланням.




“Розмивання правди”: під прикриттям у відділі новин “RT”



Телеканал “RT” (Russia Today) – це місце, де «правда розмивається». Такий висновок зробив німецький журналіст Мартін Шлак після трьох тижнів роботи під прикриттям в команді редакторів німецької служби “RT” (RT Deutschland) в Берліні. Пан Шлак, що працює на журнали «Spiegel», «Stern» і «NEON», під виглядом стажиста прийшов на роботу в німецьке відділення телеканалу, що фінансується російською владою.



За звичайним офіційним фасадом він виявив світ, де події висвітлюються вибірково, для того, щоб підтвердити вже сформований у глядачів погляд на світ: нехитрий антиамериканізм, існування глобальної змови проти Росії, недовіра до медіа, яких “RT” називає «провідними ЗМІ». «Скрізь, де можливо, – пише Шлак, – матеріали” RT “сіють сумніви в тому, що Німеччина – це країна, де діють принципи верховенства права». Пропозиції пана Шлака повідомити про факти, які могли б бути неприємними для російської влади, просто ігнорувалися редактором “RT”. Деякі матеріали характеризувалися редакційною колегією як «доручення з Москви».



Пан Шлак вважає, що реальна небезпека від телеканалу “RT”, полягає в тому, що він створений, щоб запевнити людей в їх вже сформованому погляді на світ, а не займатися пошуком фактом.



У відповідь на статтю Мартіна Шлака “RT” заявив, що, працюючи на каналі, Шлак переглянув свої погляди і почав сумніватися у провідних ЗМІ. “Це властиво стилю роботи цього ЗМІ”, – говорить Шлак. У своїй статті він дійсно висловлює свої сумніви, але при цьому детально аналізує психологічні чинники, що визначають групове мислення, і описує, як врешті-решт позбавляється від своїх сумнівів; все це було проігноровано “RT” у відповідній реакції.


До статті Мартіна Шлака, опублікованій в німецькому журналі «NEON», можна ознайомитися за передплатою на ресурсі “Blendle “



Тиск на російські ЗМІ: Історія триває



20 жовтня з’явилося нове повідомлення про обмеження свободи ЗМІ в Росії. Згідно з інформацією, провідний новинний агрегатор країни,”Яндекс”, оголосив, що через новий закон він буде змушений ввести додатковий фільтр, який не дозволить новинам із сайтів видань, які не зареєстровані як ЗМІ російською владою, з’являтися в результатах пошуку агрегатора.



На перший погляд, це здається технічним питанням, однак ця зміна серйозно вплине на прибутки російських ЗМІ. Наприклад, 25% відвідувачів провідного російського ЗМІ “Коммерсант” заходять на сайт газети завдяки агрегатору “Яндекс.Новини”, який створює новинну картину дня з публікацій ЗМІ в режимі реального часу, використовуючи автоматичні теги для ключових слів. Новий закон істотно обмежить можливість доступу російських медіа-користувачів до невеликих незалежних ЗМІ, в тому числі до іноземних російськомовним ЗМІ. Про можливі наслідки нового закону читайте в статті на сайті ” Meduza”.



Новий закон про новинні агрегатори став ще одним кроком щодо звуження коридору, по якому незалежні засоби масової інформації можуть дійти до російськомовної аудиторії. Він вписується в 15-річну історію недружніх поглинань, законодавчих, технічних і економічних заходів, спрямованих проти незалежних ЗМІ, а також нападів і вбивств російських журналістів. Російські ЗМІ мають справу не з інструментами прямої цензури, а з хитромудрим “мінним полем” писаних і неписаних законів і колективною пам’яттю про те, що може статися, коли ЗМІ переступають окреслені владою кордони.




Хронологія чинення тиску на російські ЗМІ



2001: захоплення телеканалу “НТВ” , що виступав з критикою на адресу уряду і випускав сатиричну передачу, в якій висміювалася влади
2002: новий закон вводить відповідальність для ЗМІ за поширення “екстремістських” матеріалів
2004: вбивство журналіста “Forbes Russia” Пола Хлєбнікова
2006: вбивство журналістки “Нової газети” Анни Політковської
2007: російська служба “BBC” припиняє мовлення в ФМ-діапазоні
2009: вбивство журналістки “Нової газети” Анастасії Бабурової
2010: напад на журналіста газети “Коммерсант” Олега Кашина
2014: незалежний телеканал “Дождь” відключений більшістю супутникових і кабельних операторів після опитування, що ставило під сумнів дії радянського керівництва в роки Другої Світової війни
2014: Тиск на “Лента.ру” в зв’язку з висвітленням подій в Україні; співробітники переїжджають до Риги і створюють там портал “Meduza”
2015: новий закон, що обмежує 20% частку іноземної власності в російських ЗМІ
2016: провідне онлайн-ЗМІ “РБК” змушене змінити керівництво після публікації матеріалів про наближене коло Путіна і “панамські документи”
2016: новинні агрегатори змушені ввести фільтр для новин із іноземних і незалежних ЗМІ





В Донецьк за грошовими слідами



У суботу, 15 жовтня, на телеканалі “France24” вийшов англомовний сюжет, знятий в Донецьку. В ньому йдеться про те, хто озброює сепаратистів самопроголошеної республіки і хто фінансує відновлення регіону. Журналістка телеканалу взяла інтерв’ю у представників силових структур сепаратистів, політиків та цивільних осіб і дійшла висновку, що участь Москви є очевидною, до того ж не лише у військовій, а й в інших сферах.



У сюжеті підкреслюється, що дезінформація залишається важливою частиною конфлікту; це яскраво проілюстровано роботою інформаційного агентства Донбасу ” Doni “. Наприклад, репортерові “France24” вдалося записати випадково почуту розмову, в якій репортер агентства “Doni” запропонував військовим переодягти деяких людей в українську військову форму, щоб зобразити наступ української армії на сепаратистів. Цивільне населення в цьому регіоні не має доступу до незалежних ЗМІ і покладається винятково на російські державні ЗМІ.



Сепаратисти також стверджують, що їхня зброя – це “трофеї”, захоплені в української армії після зіткнень, в яких перемогу здобули сепаратисти. Боєць, у якого брали інтерв’ю, не міг пояснити, як захоплюється зброя, оскільки в конфлікті рідко спостерігаються прямі зіткнення, а військові дії здійснюються переважно з використанням артилерійських сил. У репортажі-розслідуванні телеканалу “France24” показані російські армійські вантажівки «Урал», що часто зустрічаються на вулицях Донецька, і йдеться про те, що сепаратисти з 2014 року отримують професійну підготовку. Крім того, бійці сепаратистів отримують 270 євро на місяць, що приблизно в чотири рази перевищує місячну зарплату цивільних осіб в Донецьку.



Крім цього, в регіоні здійснюється масштабна програма з відновлення; місцева компанія координує роботу, але всі запити направляються до Росії. Відповідаючи на питання про фінансування, координатор каже: «Я понимаю, что вы хотите спросить об этом, но я не думаю, что финансирующая сторона хотела бы, чтобы мы говорили об этом».



Курйоз



Російський карикатурист Сергій Йолкін робить яскраві ілюстрації, присвячені проблемам пропаганди та дезінформації. На цій карикатурі представник преси виконує функцію тримача мікрофону для урядового гучномовця, що висить на березі – національному символі Росії. (Ілюстрація: Сергій Йолкін для “Радіо Свобода”).






Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше