Дайджести дезінформації пропагандистських ЗМІ від 28 жовтня і 4 листопада 2016 року





Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської служби зовнішніх зв’язків European External Action Service – EEAS підготувала щотижневі дайджести дезінформації, поширеної прокремлівськими ЗМІ і незалежними російськими медіа. В матеріалі також представлено основні тенденції в російських соцмережах. Завантажити огляд дезінформації можна за посиланнями тут і тут.



Мігрант визнаний невинним в зґвалтуванні?



26 жовтня “Первый канал” повідомив шокуючу новину: австрійський суд визнав біженця з Близького Сходу невинним в зґвалтуванні 10-річного хлопчика через те, що обвинувачений не знає німецької мови і, отже, не зрозумів, що хлопчик сказав «ні».



Насправді, мігранта не було виправдано, і він досі перебуває під вартою і чекає нового судового слухання, яке відбудеться в 2017 році. Протягом доби аналітичний портал ” The Insider ” і російська служба ” Deutsche Welle ” довели, що ця новина – фальшивка. “Первый канал” видалив сюжет зі свого сайту.



Проте, на засіданні Ради з питань міжнаціональних відносин 31 жовтня президент Путін згадав цю історію, щоб пояснити, чому в міжнаціональних відносинах Росії слід покладатися на власний досвід, а не на європейський. “Вы же видели, что происходит: иммигрант изнасиловал ребенка в одной из европейских стран”, – сказав Путін. “Суд его оправдал по двум основаниям: он плохо говорит на языке страны пребывания и не понял, что мальчик, а это был мальчик, возражает. Это в голову не может прийти, что они творят там. Это результат размывания этих традиционных национальных ценностей и, – не знаю даже, как объяснить, – чувства вины перед этими мигрантами”.



Вже не вперше криза з мігрантами використовується в прокремлівській дезінформації. Ця тема може використовуватися, щоб переконати російську аудиторію в тому, що Європа сповнена небезпек і відходить від «традиційних цінностей». Стосовно аудиторії за межами Росії, подібні сюжети можуть загострити існуючу в суспільстві напруженість, щоб дестабілізувати європейське суспільство.



Найвідомішим прикладом цього є так звана «справа Лізи» в Німеччині. Російські державні ЗМІ сфабрикували історію 13-річної російськомовної німецької дівчинки, яку зґвалтували мігранти. Незважаючи на те, що незабаром було доведено, що історія є фальшивкою, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив її і звинуватив владу Німеччини в спробі “прикрити справу” .



Історія протесту проти дезінформації



Читачі “Дайджесту дезінформації” знають Валерія Безп’ятих, видавця газет в Свердловській області. Разом з іншими регіональними журналістами він бере участь в кампанії щодо привернення уваги до дезінформації на російському телебаченні. Він розповідає свою історію у відеосюжеті , розміщеному на сторінці EU vs Disinformation на “Фейсбуці”.



Виступ проти цензури



24 жовтня один з найавторитетніших і найвідоміших людей Росії виступив на 7-му З’їзді “Спілки театральних діячів Російської Федерації” з промовою проти цензури.



Актор і керівник московського театру “Сатирикон”, жива легенда, Костянтин Райкін провів паралель між культурним життям сучасної Росії і культурним життям Радянського Союзу часів Сталіна. Райкін рішуче закликав до “цехової солідарності” і нагадав про свого батька, не менш відомого актора Аркадія Райкіна (1911-1987), одного з небагатьох видатних діячів культури, який пережив сталінський терор. Головна теза виступу Райкіна-молодшого про те, що нині цензура нітрохи не краща ніж цензура часів Сталіна, і що державне фінансування культури не повинно передбачати державний контроль над творчістю, була озвучена на тлі недавніх примусових закриттів виставок і постановок, а також вказівок політичного керівництва про те, як інтерпретувати російську класику.



Що сказав Райкін?



“Эти, так сказать, наезды на искусство, на театр, в частности. Эти совершенно беззаконные, экстремистские, наглые, агрессивные, прикрывающиеся словами о нравственности, о морали, и вообще всяческими, так сказать, благими и высокими словами: “патриотизм”, “Родина”, “высокая нравственность””. […] “Мне кажется, что это безобразные посягательства на свободу творчества, на запрет цензуры”.



“Причем вернуть обратно не просто во времена застоя, а еще в более давние времена – в сталинские времена. Потому что с нами разговаривают наши начальники непосредственные таким лексиконом сталинским, такими сталинскими установками, что просто ушам своим не веришь!”



“И церковь наша несчастная, которая забыла, как ее травили, уничтожали священников, срывали кресты и делали овощехранилища в наших церквях. Она начинает действовать такими же методами сейчас”.



“Мне кажется, сейчас, в очень трудные времена, очень опасные, очень страшные; очень это похоже… Не буду говорить, на что. Но сами понимаете. Нам нужно вместе очень соединиться и очень внятно давать отпор этому”.




Численні ЗМІ, в тому числі незалежний телеканал “Дождь ” і незалежний новинний портал ” Meduza “, повідомили про виступ Райкіна, і це викликало бурхливе обговорення теми перехрещення культури і політики. У відповідь на виступ Райкіна прес-секретар президента Путіна Дмитро Пєсков заявив: “Цензура недопустима. Но при этом надо четко дифференцировать те постановки и произведения, которые ставятся или снимаются на государственные деньги или с привлечением каких-то других источников финансирования”.




Серед багатьох коментаторів, які підтримали Райкіна, був і відомий кінорежисер Андрій Звягінцев. «Совершенно очевидно, что в пространство культурной жизни страны цензура вошла в полный рост”, – так починається авторська стаття Звягінцева, опублікована в газеті “Комерсант“. Далі він пише: “Запрет спектакля, запрет выставки, запрет публикации текста — все это и есть цензура. Просто невероятно, с какой легкостью сейчас происходит подмена понятий. Никто даже и не морщится. Мы говорим: «Это цензура», они говорят: «Это госзаказ»”.



Звягінцев також наголошує на зв’язку між цензурою і пропагандою: «Моему сыну только на днях исполнилось 7 лет. […] У нас дома нет телевизора уже много лет. В этом сентябре он пошел в первый класс. Уже в конце первой недели обучения на мой вопрос, что они изучают в классе, мой сын ответил: “В Москве есть Красная площадь, Кремль и зоопарк, а еще у нас есть президент Путин, он хороший и добрый”. Вот это и есть госзаказ: вместо объективных знаний — идеология, вместе с писанием закорючек — пропаганда».



#SurkovLeaks



25 жовтня група українських хакерів “Cyber Hunta” опублікувала тисячі електронних листів, імовірно з поштової скриньки Владислава Суркова, радника президента Путіна. Прес-секретар президента Путіна Дмитро Пєсков сказав, що цей аккаунт є підробленим, і заявив, що Сурков «ніколи не користувався електронною поштою».



Зламаний поштовий аккаунт, однак, нібито не є особистим обліковим записом Суркова, а належить його помічнику. Фахівці Digital Forensic Research Lab вважають джерело витоку інформації справжнім:«Досить-таки легко підробити скріншоти, PDF-документи і інші файли, але підробити поштову скриньку дуже складно». Газета “The New York Times” наводить слова одного російського підприємця, який підтверджує, що відправлені ним електронні листи, які фігурують у витоку, є справжніми.



Цей витік підтвердив б те, про що багато аналітиків говорять з самого початку війни в Україні: Кремль керує «повстанцями» у східній Україні. «[Сурков] отримував списки загиблих на Донбасі від високопосадовця сепаратистів, звіти про витрати на урядовий офіс в Донецьку і прохання відредагувати “лист від громадськості Донбасу” до влади України із закликом припинити військові дії в регіоні. Пізніше цей документ фігуруватиме в російських ЗМІ як справжній», – пише газета” The Moscow Times “.



З іншого листа випливає, що Сурков отримав список кандидатів на керівні посади в сепаратистській «республіці». Інші документи передають зміст розмови з російським олігархом Костянтином Малофєєвим, “який, як вважають, значною мірою фінансував сепаратистський рух на Україні”, – як повідомляє «Радіо Свобода» . Детальнішу інформацію про витік електронних листів можна знайти в статті Digital Forensic Research Lab: « Breaking down the Surkov Leaks »




Курйоз



Пристрасті розгорілися навколо походу російського авіаносця «Адмірал Кузнєцов» до Сирії. Поки тривало обговорення, де на маршруті авіаносець зможе дозаправитися, користувачі соціальних мереж почали кепкувати над старіючим флагманом. Повідомляється, що авіаносець, побудований між 1982 і 1995 роками, працює на вугіллі. (Джерело: Sputnik_Not в “Твіттері).



Переведення російських військ з України



Не дивно, що переведення може бути обумовлений політичним порядком і може бути використаний для здійснення впливу на громадську думку. Два дослідники з Гентського університету недавно звернулися до цієї теми в статті під назвою “Переклад новинного дискурсу щодо кримської кризи: приклади рефреймінгу на російському веб-сайті InoSMI”.



ИноСМИ.ру – популярний портал (близько 219 тис. відвідувань за день), де публікуються переклади статей, що з’явилися в міжнародних ЗМІ; поряд з новинними агентствами “Sputnik” і “РИА Новости” входить до складу російської державної медіа-групи “Россия Сегодня”. Згідно з розміщеною на порталі інформацією, ИноСМИ перекладає для російської аудиторії “найбільшважливі матеріали” зарубіжних ЗМІ. Враховуючи це амбітне завдання, висновки, до яких прийшли дослідники, дають привід для здивування.



Зосередившись на матеріалах про незаконну анексію Криму, дослідники спробували визначити співвідношення статей з позитивним і негативним ставленням до Росії і “Заходу”, відповідно, в європейських і американських ЗМІ в цілому в порівнянні зі статтями, які сайт ИноСМИ відібрав для перекладу.



Отримані результати показують, що на порталі ИноСМИ серед статей, відібраних для перекладу і публікації, значно переважають матеріали, в яких політика Росії описується позитивно, а дії Заходу отримують негативну оцінку. На порталі недостатньо представлені статті з негативним ставленням до російської політики і позитивним ставленням до західної політики.



На рівні самих текстів дослідники також виявили аналогічні політично зручні замовчування, перекручування та зміни. Стаття “Le Figaro”, що розповідає про історію кримськотатарської громади і її депортацію під час Другої світової війни, згадує, що “незначна меншість представників громади співпрацювали” з німецькими окупаційними силами. У перекладі ИноСМИ “незначна меншість” зникає; і виходить, що “громада” співпрацювала з ворогами.



Аналогічно, в перекладах ИноСМИ часто спотворюється оцінка, яку іноземні ЗМІ дають російському керівництву; наприклад, слова про те, що президент Путін “бере участь в операції” продуманого позування “”, перетворюються в “продумані дії” і позбавляються іронічних лапок. “Пересування російських збройних сил східною Україною” перетворюється в “концентрацію сил уздовж [українського] кордону “, що є запереченням російської військової присутності на території сусідньої держави. Російський “бліцкриг” перетворюється в “вельми коротку війну”, хоча це німецьке слово часто використовується в російській мові.



Окрім багатьох інших аналогічних прикладів, автори вивчили зміну заголовків, зображень та інших форм оформлення матеріалів. Автори дослідження дійшли висновку, що “ИноСМИ важко назвати чисто пропагандистським новинним порталом”, але відзначають, що “оригінальні західні публікації перефразовуються за допомогою вибіркового вилучення, перестановок і замовчувань при перекладі”.



Російський ведмідь



Аккаунт Посольства Росії в Великобританії в “Твіттері”, на який підписані близько 25 тис. осіб, інколи публікує неоднозначні пости. На зображенні, розміщеному там минулого тижня, європейці представлені у вигляді боягузливих свинок, що живуть під прапором, який асоціюється ЛГБТ-спільнотою. Зображення європейців у вигляді свині-скарбнички може вказувати на орієнтацію на матеріальні цінності. На футболці російського ведмедя, навпаки, розміщено написи “сім’я”, “віра”, “батьківщина”, “герої”, “традиції”, “народ” тощо. На задньому плані: літаки, космічна ракета, Кремль і трактор.



Зворотний бік “русофобії”



Данці їдять немиті овочі. Діти в Данії п’ють воду з калюж на вулиці, і взагалі, стиль життя в Данії негігієнічний і небезпечний для здоров’я. Жінки в Данії не піклуються про свій зовнішній вигляд. Це те, що чекає іноземця в країні, яка постійно займає перші рядки в списках найщасливіших країн світу.



Наведені вище твердження взяті зі статті, опублікованої на сайті Gazeta.ru під заголовком “Русским лучше жить в России”; її автор – іммігрантка з Росії, яка прожила в Данії 5 років. Переклад цієї статті, опублікований в таких датських ЗМІ, як ” TV2 “, ” BT ” і ” Ekstrabladet “, дуже здивував датських читачів.



Стаття також широко обговорювалася в Росії; так, блогер і автор нарисів про подорожі Антон Носик, викриваючи статтю, запропонував звернути увагу на заголовок статті і визнати, що росіянам краще залишатися в Росії, а не намагатися наслідувати західний стиль життя в Європі.



Як показує аналіз в “Оглядах дезінформації”, міф про фундаментальну нелюбов Заходу до Росії і росіян активно культивується в прокремлівських ЗМІ. Такі повідомлення про Європу є нововведенням для авторитетних російських ЗМІ і свідчать про загальну тенденцію до стигматизації Заходу, що поєднується з прагненням відповісти на “русофобію”, яка, як стверджує дезінформація, переважає в західному сприйнятті Росії.



Дискредитація фінських і шведських журналістів



За минулі кілька тижнів було почато розслідування двох кримінальних справ у зв’язку з поширенням компрометуючих відомостей і наклепу на адресу журналістів у Фінляндії і Швеції. Обидва журналісти відомі своїми викриттями прокремлівської дезінформації.



Фінська журналістка, що спеціалізується на розслідуваннях, Джессіка Аро стала мішенню продуманої міжнародної кампанії щодо дискредитації за свої матеріали про методи прокремлівського “троллінгу “, опубліковані на фінських інтернет-сайтах в 2014 році. Нині триває розслідування стосовно підозрюваного в координації кампанії проти пані Аро, а колега пані Аро підозрюється в передачі інформації про її перебування та завдання редакції.



Редактор відділу політики шведської газети “Hudiksvalls” Патрік Оксанен цієї весни був представлений в “Фейсбуці” як злочинець на підставі неправдивої інформації про те, що раніше він був засуджений за педофілію. Як і пані Аро, пан Оксанен регулярно пише про прокремлівську кампанію з дезінформації та вплив, який чинять такі російські кампанії ( http://bit.ly/2dI0P0d , http://bit.ly/2eFLERW , http://bit.ly/2eRivE0 ).



Курйоз



Німецька служба інформаційного агентства “Sputnik” повідомляє про результати дослідження тривалості життя в європейських і центральноазіатських країнах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, середня тривалість життя чоловіків в Росії не перевищує 62,8 років, що є абсолютним мінімумом порівняно з аналогічними показниками в 46 країнах Європи та Центральної Азії. “Sputnik” пояснює це не лише проблемами, пов’язаними з алкоголізмом і курінням, але ще і тим, що росіяни “воліють помирати молодими”. У підтвердження наводяться дані опитування, проведеного авторитетним “Левада-центром”: 68% респондентів “не хотіли б жити вічно”.


Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше