Дослідження «Arena» щодо протидії пропаганді та дезінформації в Україні - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Дослідження «Arena» щодо протидії пропаганді та дезінформації в Україні

У травні 2021 року в рамках діяльності інноваційної програми «Arena[1]», яка присвячена подоланню проблем дезінформації та поляризації і реалізується на базі Інституту глобальних питань (IGA) при Лондонській школі економіки та Інституту SNF Agora при Університеті Джонса Гопкінса, було оприлюднено звіт, що має назву: «Чому прихована пропаганда працює і що ми можемо з цим вдіяти? Вразливість аудиторії і протидія антизахідній, прокремлівській дезінформації в Україні».

Підготовка звіту стала можливою також за підтримки Харківського інституту соціальних досліджень (ХІДС)[2], компанії «Інтерньюз-Україна»[3], Кардіффського університету[4] і Лабораторії журналістики суспільного інтересу (PIJL)[5].

У Звіті відстежуються пропагандистські наративи, наявні в українських медіа й орієнтовані на Кремль, вимірюється їх загальна популярність шляхом репрезентативного національного опитування, проведеного Центром дослідження безпеки (CSS) Швейцарського федерального інституту в місті Цюріх (ETH Zurich), а також використовуються результати проведення фокус-груп для розуміння глибини впливу.

Джерелами таких наративів є як традиційні, так і онлайн-медіа, що розповсюджують інформацію як всередині країни, так і поза нею і або мають очевидне прокремлівське спрямування, або просто прагнуть зірвати реформи. При цьому спостерігається тенденція, що блогери, зірки соцмереж відіграють важливішу роль у поширенні таких повідомлень, ніж бренди інтернет-медіа, особливо це стосується російських ютуб-блогерів. Застосунок для обміну повідомленнями «Telegram» є  каталізатором.

Найпоширеніші наративи:

  • Україна перебуває під прихованим зовнішнім управлінням західних кураторів, кредиторів і «прихильників Сороса»: 40% населення України вірить у цю оповідку;
  • Сорос і Міжнародний валютний фонд прагнуть до експлуатації української землі: 39% – у це вірить;
  • США розгорнули на території України мережу біологічних лабораторій: 25% – вірять.

У джерелах, орієнтованих на Кремль, ЄС представлений як «жадібний кредитор», поширюються твердження про те, що Україна має об’ємніші торгівельні відносини із Росією ніж з ЄС. Наразі близько 39% українців вважають, що «інтеграція до ЄС не принесла Україні жодної користі».

У Звіті заначено, що, за даними соціологічного дослідженням, люди, які дивилися проросійські канали партнера Путіна Віктора Медведчука, майже удвічі частіше довіряли антизахідним дезінформаційним наративам. Через заборону мовлення в Україні телеканалам Медведчука за зв’язок із фінансуванням терористичної діяльності їх аудиторія перейшла на інші канали, пов’язані з прокремлівською партією «Опозиційна платформа за життя»[6]. Дані опитування CSS показали, що більше як половина електорату цієї політичної сили вірять в антизахідну дезінформацію.

Фокус-групи продемонстрували, що люди на всій території України, в тому числі в основних геополітичних «прозахідних» центральних і західних регіонах країни, як правило, вразливі до пропагандистських наративів. Поширювані оповідки про теорії змови набирають популярності навіть серед тих громадян, які прихильні до Заходу. Теза про те, що «нічого не можна отримати безкоштовно», сприяє утвердженню негативного ставлення до міжнародної допомоги Україні, і навіть патріотично налаштовані громадяни починають схилятися до думки, що хоча підтримка Заходу необхідна, існує занепокоєння тим, що врешті-решт Україні «доведеться заплатити занадто високу ціну».

Такі погляди частково підкріплюються сотнями років багатостраждальної української історії. Як показують дані опитування «World Values»[7], багато українців мають менталітет «виживання». Фокус-групи також показали, що низький рівень свободи волі часто пов’язаний із конспіративним мисленням: люди, які відчувають, що можуть мало контролювати своє життя, більш сприйнятливі до думки, що темні, приховані сили керують світом. Дані опитування CSS свідчать, що 68% українців погоджуються з тим, що «існують секретні організації, які значною мірою впливають на ухвалення політичних рішень». На відміну від цього навіть в Угорщині, яка відома прихильністю до конспіративної пропаганди, лише 47% населення погоджується із цим твердженням. Близько 55% українців також погоджуються з твердженням, що «не уряд керує країною, і ми не знаємо, хто тягне нитки на задньому плані», тоді як менше ніж половина (26%) угорців відчуває те саме.

Однак дані опитування CSS також виявили ознаки спротиву кінцевим цілям прокремлівської дезінформації. 61% українців вважає Росію найбільшою загрозою для України порівняно з 15%, які вважають найбільшою загрозою США. Близько 80% погоджуються з тим, що «Україна повинна підтримувати тісніші відносини з ЄС», незважаючи на значний скептицизм, який деякі українці висловлюють щодо плюсів від інтеграції до ЄС. Документ визначає, що «У світі собак, що їдять собак, Кремль досі вважається найбільш злоякісною собакою». Численні дослідження «Arena» в Україні засвідчили, що загальна недовіра до уряду, медіа і держави пом’якшується високим рівнем довіри до груп громадянського суспільства та волонтерів[8].

Звіт містить низку рекомендацій, як перетворити негатив у позитив.

Зазначається, що український менталітет «виживання» можна перетворити на позитивний момент. «Особисте виживання» потрібно об’єднати із більш широким поняттям національного виживання, що своєю чергою пов’язати з інтеграцією до міжнародного співтовариства. Національна згуртованість, реформи і міжнародні відносини можуть посилити відчуття особистої безпеки українців. Так само недовіру українців можна перетворити на позитив. У фокус-групах було виявлено, що люди пишалися тим, що змогли проаналізувати різні джерела і дійти власних висновків. Це свідчить про підвищення рівня медіаграмотності споживачів медіа, цинізм, який зменшується справжнім бажанням до пошуку істини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Міжнародні партнери, такі як ЄС, повинні залучати громадськість через соціальних комунікаторів, які можуть систематично пояснювати свою позицію українцям. Цю роботу вже здійснили ірландський політик Пат Кокс і Президент Польщі Александр Квасневський під час підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у 2012 – 2013 роках. Зі зникненням таких громадських діячів простір «західного співрозмовника» заповнений міфічними конспіративними фантазіями про «західних кураторів» і «соросят».

Український уряд за підтримки міжнародної спільноти повинні пояснювати, яким чином реформи та міжнародна інтеграція можуть зміцнити безпеку й покращити життєдіяльність суспільства. Занадто часто реформи висвітлюються як такі, що приносять незручності і нестабільність у короткостроковій перспективі, забезпечуючи позитивні зрушення лише в майбутньому.

Український уряд також повинен усунути першопричини конспіративного мислення методом просування політики залучення громадян до державних справ через онлайн-світ. Уряд пообіцяв створити «уряд у смартфоні». Чудовий ІТ-сектор в Україні пропонує технологічне ноу-хау, щоб зробити це реальністю, аби надати громадянам можливість брати участь у всьому, починаючи із впливу на ухвалення рішень в рамках муніципального бюджетування, так і стосовно політики подолання кризи у сфері громадського здоров’я. Люди захоплені децентралізацією і частіше довіряють місцевим органам ніж представникам національного уряду[9]. Багато досліджень в Україні також свідчать про високий рівень довіри до громадських організацій і волонтерів. Україна має всі необхідні ресурси для об’єднання громадських активістів, представників місцевого самоврядування та цифрової демократії на благо суспільства. Передові практики щодо цього можна знайти у таких країнах, як Тайвань та Естонія, де потужна цифрова демократія і громадянська онлайн-участь є частиною більш широкої стратегії соціальної стійкості, що зі свого боку забезпечує можливість ефективної протидії гібридним загрозам, які несуть Росія і Китай.  

Українські медіа повинні сприяти довірі і надати можливість аудиторії вийти за рамки конспірологічного мислення. Об’єктивні й продумані інформаційно-аналітичні повідомлення можуть збільшити рівень розуміння людьми позитивних змін. Такі новаторські зусилля, які, наприклад, реалізує компанія «Hearken»[10], шляхом залучення громадян до редакційного процесу і встановлення порядку денного з метою розвитку довіри та участі. Концепція соціальної журналістики просуває соціальні зміни у суспільстві через залучення якомога більшої кількості громадян. Медіа також повинні враховувати бажання людей використовувати їх для віднайдення істини, а також прагнення до формування громади. Це може означати збір доказів чи створення групи – те, що нещодавнє дослідження Інституту із вивчення журналістики Ройтерз
(Reuters Institute for the Study of Journalism – RISJ) при Оксфордському університеті називає «армія правди»[11]

 

[1] «Arena» має на меті використати результати високоякісних досліджень, аналізу й оцінки для створення ефективної належної практики та її подальшого розповсюдження серед журналістів, груп публічної дипломатії і громадянського суспільства. Програма віднаходить креативні способи протистояти загрозі спотворення реальності, зупинити поширення ненависті й розколу в суспільстві і сприяти заснованому на фактах дискурсу, що підвищує безпеку, зміцнює демократію та укріплює довіру. В експериментальних дослідницьких проєктах «Arena» беруть участь журналісти, науковці і фахівці в галузі інформатики, що прагнуть зрозуміти, як працюють кампанії дезінформації, і достукатись до аудиторії, на яку вони впливають.

[2] ХІСД – неприбуткова громадська організація, заснована 10 березня 1999 року з метою розвитку відкритого громадянського суспільства і демократії, дотримання прав і свобод людини та підвищення рівня правової свідомості населення України.

[3]«ІнтерньюзУкраїна» – організація з експертизою на ринку медіа, комунікацій, освіти та консалтингу.

[4] Кардіффський університет – громадський дослідницький університет, який заснований у 1889 році і розміщується у місті Кардіфф (Уельс).

[5] PIJL – спільний міждисциплінарний проєкт українських і британських журналістів та соціологів.

[6] Із часу закриття каналів Медведчука частка аудиторії каналу «Наш», що належить іншому бізнесмену, пов’язаному з партією Медведчука, зросла з 0,3 – 0,5% до 1,7 – 1,9%, що робить його найпопулярнішим аналітично-інформаційним каналом в Україні. Аналіз даних здійснено медіаекспертами «Arena» (лютий 2021). Доступний за посиланням: https://bit.ly/3tJSfAm

[7] https://bit.ly/2QsXrKP; https://bit.ly/3ufBj5i.

[8] https://bit.ly/39Pym4d

[9] https://bit.ly/31Qw67R

[10] Компанія, що займається підвищенням рівня довіри. https://bit.ly/3cWKgcw

[11] https://bit.ly/314MS2t

 

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше