Дотримання прав дитини

 


23 грудня 2015 року Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики затвердив Рекомендації засобам масової інформації з питань дотримання прав дитини 



Необхідність розробки таких рекомендацій обумовлена тим, що останнім часом у програмах соціальних ток-шоу відбувається порушення прав дітей-учасників таких шоу.Як правило, на соціальних ток-шоу обговорюють проблеми, які виникають в тих чи інших сім’ях, випадки насильства в родині (зокрема сексуального насильства щодо малолітніх та неповнолітніх або їх розбещення) тощо. 



Розгляд конкретних ситуацій у житті родин та їхніх дітей проходить на межі або з порушенням вимог сімейного та цивільного законодавства, насамперед статті 3 Конвенції ООН про права дитини та статті 24 Конституції України щодо недопущення дискримінації дитини та її батьків, норм Закону «Про телебачення і радіомовлення», стандартів журналістики та норм журналістської етики.  



На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики 23 грудня 2015 року член комітету народний депутат України Юрій Павленко представив розроблені ним у співпраці з першим заступником голови комітету народним депутатом України Ольгою Черваковою та громадською організацією «Телекритика» Рекомендації з питань дотримання прав дитини засобами масової інформації.


 


Зазначений проект до розгляду на засіданні комітету пройшов широке громадське обговорення, зокрема під час проведення в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення круглого столу на тему «Діти на телебаченні: як висвітлювати та дотримуватися правил».


 


У рекомендаціях враховані пропозиції Уповноваженого Верховної Ради України Лутковської В. В., Уповноваженого Президента України з прав дитини Кулеби М. М., телевізійних компаній, правозахисних організацій, медіа-експертів, дитячих психологів. Рекомендації вже знайшли підтримку в національних та міжнародних громадських організаціях, які працюють в інтересах дітей, службах у справах дітей та громадян України. 



Серед іншого засобам масової інформації рекомендовано дбати про фізичний та емоційний стан і гідність дітей, залучених до участі в програмах; приділяти належну увагу захисту прав дітей, які постраждали від будь-якого насильства (тим більше від сексуального); не розголошувати імена та інформацію про дітей. 



Пропоновані методичні рекомендації дають змогу виконати вимоги законодавства про охорону дитинства, а саме про заборону пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.


 


Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики рекомендує:


 



Загальні рекомендації:


 


Не можна залучати дітей до участі в програмах і передачах, що не дозволені їм для перегляду. Програми за участю малолітніх та неповнолітніх дітей обов’язково мають проходити за участю психолога та юриста, які мають досвід роботи з дітьми та представляють інтереси дитини.


 


Журналістські матеріали, що стосуються дитячої соціальної проблематики (наприклад, усиновлення, дитяче насильство, підліткова злочинність, сексуальні злочини), мають містити коментарі фахових експертів – правозахисників, педагогів, юристів, психологів.


 


Журналісти мають поважати право дітей на приватність і не втручатися в приватне життя малолітніх та неповнолітніх, якщо інформація про них не становить суспільного інтересу.


 


Журналісти мають дбати про конфіденційність дітей. У разі висвітлення негативних подій у житті дитини або її сім’ї та таких подій, що можуть наразити дитину на небезпеку або спричинити негативне ставлення до неї з боку найближчого соціального оточення чи громади, обличчя дитини, її ім’я, прізвище, місця проживання та навчання приховуються.


 



Щодо згоди батьків або законних представників


 


Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину відбувається тільки за згоди її законного представника. Повноваження батьків або законних представників дитини мають бути належним чином підтвердженими і перевіреними. Звертаємо увагу, що відповідно до законодавства України особи, позбавлені батьківських прав, які не вступили в батьківські права, опікуни над майном дитини, родичі другого-третього ступеня споріднення не є законними представниками дитини.


 


Якщо батьки або один із них є особою, яка порушує права дитини або вчинила стосовно неї кримінальне правопорушення, згоду на розповсюдження інформації про дитину має надати орган опіки та піклування за місцем проживання дитини.


 


Важливо враховувати, що хрещені, чоловік або дружина опікуна, брати і сестри дитини не мають повноважень законного представника дитини, а у разі усиновлення дитини її біологічні брати і сестри втрачають з усиновленими родинні стосунки.


 


Незалежно від будь-якої згоди, наданої законними представниками, журналісти мають дбати про фізичний та емоційний стан і гідність дитини, про яку йдеться в журналістському матеріалі. Якщо оприлюднюються відомості, що можуть зашкодити фізичному та емоційному стану й гідності дитини, її обличчя та персональні дані приховуються.


 


Щодо дітей, які стали жертвами або свідками злочинів


 


Запрошуючи дитину, яка стала свідком або жертвою травмуючих подій або злочину, необхідно враховувати, що вона вже травмована цими подіями. Пригадування, переказ цих подій обов’язково стане додатковим травмуванням для дитини. Тому необхідно мінімізувати негативні наслідки – уникати додаткового розпитування про такі події.


 


Дитину доцільно опитувати лише тоді, коли обставини події не можна повно і достовірно встановити за допомогою інших осіб і матеріалів, оскільки опитування може викликати стрес у дитини. Крім того, внаслідок особливостей сприйняття навколишніх подій, а також пам’яті і мови дитини повідомлена нею інформація не завжди може об’єктивно відтворювати подію.


 


Важливо враховувати, хто саме є кривдником дитини. У разі якщо кривдником є безпосередньо член сім’ї, батьки або особа, з якою проживає дитина, необхідно вживати заходів не тільки для покарання кривдника, а й щодо інформування дитини — з ким вона залишиться після вилучення з сім’ї або відокремлення кривдника. Арешту кривдника в прямому ефірі недостатньо для захисту дитини. Має відбутися передача дитини органу опіки та піклування, його соціальним службам для гарантування безпеки дитини.


 


Під час з’ясування у студії та поза нею основних обставин травматичної події або злочину, свідком або жертвою якого стала малолітня або неповнолітня дитина, варто враховувати загальні правила, які встановлені законодавством стосовно допиту малолітніх і неповнолітніх свідків (стаття 142 КАСУ, інші процесуальні закони, як це передбачено вимогами ч. 2 статті 12 Конвенції ООН про права дитини).


 


Дитині необхідно роз’яснити, що вона може відмовитися від участі у програмі, хто може побачити її розповідь, не можна вдаватися до протиправних переконань (шантажування, залякування).


 


Звертаємо особливу увагу, що навіть судові провадження здійснюються у закритому судовому засіданні, якщо розглядаються справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи або є необхідність запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи.


 


Під час опитування дітей-жертв сексуального насильства важливо враховувати багато факторів: рівень розвитку дитини, тяжкість сексуального насильства та інформацію, отриману від батьків або інших джерел. При цьому необхідно дотримуватися етично-моральних аспектів цієї процедури, застосовуючи індивідуальний підхід до дитини-жертви, щоб уникнути додаткового психотравмуючого впливу на неї нагадуванням про те, що трапилося.


 


Щоб участь у програмі не викликала у дитини стресу, великого хвилювання, необхідно забезпечити спокійну доброзичливу атмосферу під час зйомок. Важливо гарантувати присутність поруч із дитиною дорослої особи, якій вона довіряє і поруч із якою почуваєть-ся спокійно (чого не може дати висока посадова особа або незнайома дитині людина, незважаючи на її фахову підготовку). 



Присутність особи, якій дитина довіряє, не лише забезпечує спокійну для дитини атмосферу. Такі люди можуть допомогти знайти індивідуальний підхід до дитини, оскільки вони знають особливості її розвитку, можуть переформулювати певні питання у спосіб, що був би зрозумілим для дитини. Крім того, вони можуть звернути увагу на певні особливості її світосприйняття, пам’яті, мови тощо. Такі відомості можуть мати важливе значення для об’єктивності викладу подій.


 


Важливо для запобігання психічному впливу на дитину вивести із студії осіб, які підозрюються у жорстокому ставленні, вчинили злочин щодо дитини або мають на неї негативний вплив (наприклад, дитина боїться цієї особи).


 


Імена та інша інформація, що може викрити/встановити особу малолітньої або неповнолітньої людини, задіяної у кримінальному провадженні як жертва чи свідок, не повинна розголошуватися на будь-якій стадії процесу.


 


Обов’язкове до виконання судове рішення, пов’язане з малолітніми та неповнолітніми (зокрема жертвами та свідками), можна розголошувати, проте не повідомляючи жодної особистої чи іншої інформації, за якою можна зрозуміти їхні персональні дані.


 


Необхідно подбати, щоб розголошувана інформація у разі її поєднання з інформацією, опублікованою/продемонстрованою в інших джерелах, не створювала можливості викриття особи дитини.


 


Телебачення не повинно в своїх передачах подавати насильство як пересічну подію; детально описувати спосіб, в який це насильство вчинено; визначати ситуацію, яка спричинила насильство, безвихідною, а причини — такими, що виправдовують цей вчинок. Має бути надано коментар психолога і юриста які засуджують насильство і пояснюють, що з будь-якої ситуації є інший, ненасильницький, вихід; наведено титри з інформацією про телефони довіри та соціальних служб.


 


Дуже важливо. Для максимального врахування інтересів та прав дитини радимо використовувати рекомендації, викладені у Керівних принципах ООН, що стосуються правосуддя в питаннях, пов’язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів.


 



Щодо дітей, які вчинили злочин або правопорушення


 



Інформація про перебіг кримінального процесу проти дитини або вирок, винесений у такій справі, не повинні розголошуватися. Також забороняється робити аудіо- та відеозаписи таких процесів.


 


Висвітлення проблем дітей, які перебувають у конфлікті із законом, як правило, фокусується на вікових причинах злочинності, на природній схильності дітей до злочинів, що є абсолютно невиправданим.


 


Сам факт вчинення дитиною діяння, яке передбачено Кримінальним кодексом як злочин, не може бути підставою для визначення винуватості дитини. Визначити винуватість може тільки суд.


 


Попри те, що дитина вчинила діяння, яке може бути визначене як злочин, не можна обмежувати права дитини. Саме тому Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси передбачають спеціальні процедури допиту, досудового та судового слідства для неповнолітніх, а малолітні взагалі є непідсудними. Навіть судові провадження здійснюються у закритому судовому засіданні, якщо обвинуваченим є неповнолітній.


 


Законодавство України з останньою редакцією Кримінального процесуального кодексу України запроваджує низку процедур щодо детального вивчення виховної спроможності сім’ї підозрюваного неповнолітнього і як причини вчинення діяльності, і як складової процесу виправлення дитини.


 


 


Щодо протидії участі дітей у збройному конфлікті


 



Національне законодавство України, а саме Закон України «Про охорону дитинства» (стаття 30), забороняє участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганду серед дітей війни та насильства. Закон про військовий обов’язок та військову службу (стаття 15) визначає, що на строкову військову службу призиваються громадяни України, яким виповнилося 18 років.


 


Держава має вживати всіх можливих заходів для забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та догляду за ними.


 


Висвітлення в засобах масової інформації випадків участі дітей у збройних формуваннях та у військових діях як приклади героїзму є таким, що суперечить законодавству України та Конвенції ООН про права дитини, положенням Факультативного протоколу до Конвенції ООН з прав дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах.


 


Пропоновані методичні рекомендації дадуть змогу виконати вимоги законодавства про охорону дитинства, а саме про заборону пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.


 


Джерело: “Голос України”

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше