ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ УЛЯНА ФЕЩУК 5 ЛИПНЯ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У ПУБЛІЧНОМУ ОБГОВОРЕННІ «АУДІОВІЗУАЛЬНИЙ КОНТЕНТ: РЕГУЛЮВАТИ ЧИ НІ?», ЩО ПРОВОДИВСЯ НЕЗАЛЕЖНОЮ МЕДІЙНОЮ РАДОЮ. МЕТА ЗАХОДУ – ВИЗНАЧИТИ МЕЖІ, В ЯКИХ НЕОБХІДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗМІСТУ ТЕЛЕРАДІОПРОДУКТУ. ДО ДИСКУСІЇ БУЛИ ЗАПРОШЕНІ ПРЕДСТАВНИКИ ГРОМАДСЬКОСТІ, РЕГУЛЯТОРА Й ІНДУСТРІЇ.
Заступник голови Національної ради Уляна Фещук 5 липня взяла участь у публічному обговоренні «Аудіовізуальний контент: регулювати чи ні?», що проводився Незалежною медійною радою. Мета заходу – визначити межі, в яких необхідне регулювання змісту телерадіопродукту. До дискусії були запрошені представники громадськості, регулятора й індустрії.
Нагляд за поширенням контенту є в повноваженнях багатьох регуляторів медіа Європи і світу, повідомив секретар Незалежної медійної ради, медіа-юрист Ігор Розкладай. Він розповів про сфери, які охоплюють своєю діяльністю регулятори США, Великої Британії і Польщі. Так, у полі їхнього зору є питання захисту дітей, непристойності, вульгарності та образ почуттів, виборчі питання і фальсифікація новин (Федеральна комісія зі зв’язку США); поширення шкідливих або образливих матеріалів, несправедливе поводження в теле- і радіопрограмах, вторгнення у приватне життя людини (Офком, Велика Британія); питання спонсорства, реклами, телепродажів, класифікації дитячої аудиторії тощо (Крайова рада з питань радіомовлення і телебачення Польщі). Регуляторні органи тією чи іншою мірою стежать за контентом в ефірі й активно реагують на скарги громадян.
<31440,10>
На думку директора Центру демократії та верховенства права Тараса Шевченка, позиція національного регулятора стосовно невтручання в контент не виправдана. Розумне регулювання контенту не можна вважати цензурою, наголосив він. Бо цензура – це отримання згоди перед публікацією/оприлюдненням продукту. А коли йдеться про реагування на вже показаний аудіовізуальний твір, це є відповідальністю телерадіоорганізації. «Хочеться, щоби ми прийшли до спільного розуміння, що регулювання контенту – це норма і європейський стандарт», – зауважив він.
Цю думку підтримала і голова Незалежної медійної ради Наталія Лигачова, яка наголосила, що «сьогодні ми знаходимо розуміння з Національною радою у питанні необхідності регулювання контенту», що є «великим кроком уперед».
Заступник голови Національної ради Уляна Фещук погодилася з озвученим визначенням поняття «цензури». Вона сказала, що саме так його розуміє і вітчизняний регулятор сфери телебачення і радіомовлення. Позиція державного органу щодо необхідності певною мірою регулювати контент чітка і однозна, і нинішня практика діяльності вітчизняного регулятора це підтверджує. Однак, на її переконання, потрібно визначити, «що саме треба регулювати, бо регулювати все немає сенсу».
Уляна Фещук також назвала основні проблеми, з якими стикається регуляторний орган у своїй роботі, коли йдеться про реагування на поширений мовниками контент – вимога щодо тривалості зберігання телерадіоорганізаціями показаних матеріалів (становить лише 14 діб), необхідність розширення повноважень таким чином, щоб Національна рада мала право реагувати і застосовувати санкції за порушення законодавства про вибори чи інформацію. Регулювання контенту під час виборчого процесу є особливо актуальним, наголосила вона. Нині було б доцільно запровадити спрощену процедуру розгляду випадків виявлення порушень телерадіоорганізаціями законодавства про вибори, – аналогічно, як це відбувається в судах. Крім того, за такі порушення необхідно одразу накладати штраф, а не оголошувати попередження, вважає заступник голови Національної ради.
<31440,11>
Є два потенційні способи регулювання контенту: застосовування штрафних санкцій регулятором за змістові порушення, особливо під час виборів, і розробка ним рекомендацій стосовно дотримання норм законодавства щодо контенту. «Це є звичною практикою для багатьох європейських країн, наприклад Франції», – зауважив Тарас Шевченко, оскільки закон дає описові норми, а регулятор шляхом чіткішого прописування певних положень рекомендує, як не порушувати законодавство.
Уляна Фещук підтримала думку учасників дискусії про розроблення медіа-регулятором рекомендацій, однак нагадала, що згідно із законом Національна рада нині позбавлена можливості ухвалювати регуляторні акти, тож у цій ситуації, як і в інших, потрібні законодавчі зміни. У цьому контексті вона згадала про розроблений майже рік тому Кодекс мовлення, який досі ніяк не погоджений представниками медіа-галузі. Тому, на її думку, співрегулювання на разі неможливе, оскільки індустрії важко знайти консенсус у різних аспектах.
Під час публічного обговорення порушувалося питання методу регулювання контенту – чи це має бути реагування на скарги, чи моніторинг, який проводить орган. За словами учасників заходу, ефективнішим є перший варіант.
Підбиваючи підсумки, Наталія Лигачова висловила жаль стосовно того, що представники галузі не відгукнулися на запрошення спільно обговорити порушене питання. «Телерадіоорганізації мають зрозуміти, що регулювання контенту – неминуче», – сказала вона й закликала їх до більшої активності.
За результатами обговорення Незалежна медійна рада має намір розробити рекомендації щодо регулювання контенту в медіа.
