Медіаплюралізм в медіа і сучасні виклики демократії – Валентин Коваль під час наради ОБСЄ поділився досвідом протистояння гібридній війні

Медіаплюралізм є наріжним каменем демократії. Однак світові реалії останніх десятиліть свідчать про те, що зафіксовані у Гельсінському заключному акті 1975 року демократичні цінності дедалі частіше стають декларативними, і принципи демократії використовуються проти самої демократії. Україна на власному досвіді знає, що означає протистояти гібридній війні, в якій надпотужною зброєю є інформація. Перший заступник голови Національної ради Валентин Коваль під час Першої додаткової наради в людському вимірі ОБСЄ, що відбувається у Відні, 14 березня зосередився на питаннях цінності медіаплюралізму, свободи слова та потребі захисту інформаційного поля і людських життів в умовах повномасштабної війни в Україні. Він також окремо зустрівся із Представницею ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Терезою Рібейро для глибшого обговорення цих питань.

Вільний обмін думками, інформацією, доступ до різноманітної інформації, свобода вираження поглядів, а відтак і плюралізм медіа, без сумніву, є базовою цінністю для демократії. На цій основі ґрунтуються багато процесів, які, власне, забезпечують саме існування демократії, серед них – виборчий процес, можливість громадянам щодня робити свій вибір у різних суспільних процесах.

Водночас ознакою останніх десятиліть стало використання принципів демократії проти самої демократії, розв’язання інформаційних кампаній, спрямованих на підтримку агресивних воєнних дій, поширення фейків, дезінформації, мови ворожнечі. Такі агресивні дії були у Придністров’ї, на Північному Кавказі, в Грузії, Криму, на сході України, і минулого року – повномасштабне вторгнення в Україну. За цими всіма подіями стоїть одна країна – росія. Один із основних принципів щодо балансу думок вона сміливо використовувала для того, щоб розхитати ситуацію, посіяти недовіру і виправдати свою агресивну позицію.

«У Росії з часу підписання Гельсінської декларації плюралізм у медіа не тільки не зміцнювався, а – навпаки – звужувався. І медіа врешті перетворилися на рупори пропаганди, а громадяни – у сліпе від ненависті й незнання військо. Найжахливіше, що росія весь цей час перебувала тут, а ОБСЄ, наполягала на свободах, які та повністю знищила на своїй території», – зауважив Валентин Коваль.

Після анексії Криму і на тлі встановлення Росією контролю над частинами Донецької та Луганської областей протягом 2014–2017 років в Україні була припинена діяльність понад 80 телеканалів російського походження. Однак пов’язані з росією особи із 2014 року, користуючись перевагами демократії, створювали в Україні телеканали, які під гаслом свободи вираження  поглядів почали просувати наративи кремля. Упродовж  років вони готували інформаційне підґрунтя для військового вторгнення рф, маніпулюючи історичними фактами, поширюючи тези й ідеологеми російської пропаганди.

Національна рада як регулятор неодноразово застосовувала санкції до цих мовників за порушення законодавства в частині поширення закликів до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі й ненависті, ксенофобії. Ці санкції оскаржувалися мовниками в суді, і поки тривали судові розгляди справ, телеканали й далі вели політику, поширюючи ідеологію «русского міра». Сьогодні ми всі переживаємо на власному воєнному досвіді, що вбивства і насилля є складовою частиною цієї ідеології.

В українському медіапросторі, за словами Валентина Коваля, склалася ситуація, яку можна назвати плюралістичністю медіапростору. Провідні телеканали, перебуваючи у приватній власності, схилялися так чи інакше відображати інтереси свого власника, однак, споживаючи продукти різних медіагруп, можна було сумарно отримати плюралізм думок.

Сьогодні Україна живе в обставинах, коли питання щодо припинення мовлення прокремлівських телеканалів через застосування до них санкцій РНБО вже не викликає дискусій. Мало того, війна і запровадження воєнного стану мали свій вплив і на сферу медіа. Вони змусили зважити ще на деякі особливості поширення інформації як медіа, так і інфлюенсерами, блогерами. Ідеться про обмеження висвітлення певних фактів із міркувань безпеки і щоб не дати ворогові використати оперативність медіа для атак на військові підрозділи, мирні міста й села нашої країни, для коригування вогню під час ракетних атак. Ці обмеження є виправданими в умовах воєнного стану і насправді допомагають уберегти життя людей і цивільну інфраструктуру від ще більших уражень.

Валентин Коваль також повідомив, що новий Закон України «Про медіа» містить окремий розділ, який регулює діяльність медіа і повноваження медіарегулятора під час війни. Це вперше в Європі на законодавчому рівні визначаються обмеження щодо змісту інформації в медіа, пов’язані зі збройно агресією; щодо структури власності та фінансування медіа під час збройної агресії; особливості регулювання діяльності у сфері медіа на тимчасово окупованих територіях тощо.

Риторика кремля також змушує задуматися й інші країни про ризики для них опинитися під таким самим впливом і тиском, як нині опинилася Україна.

«У цьому питанні має бути знайдено баланс між цінністю свободи слова і потребою захисту інформаційного поля країни від дій ворога, що веде проти тебе гібридну війну усіма сучасними засобами і способами. Баланс між цінністю свободи вираження поглядів і безпекою мільйонів громадян, які стають жертвами дезінформації і пропаганди насильства, яка зрештою спричинює те, що людей уже вбивають фізично», – сказав Валентин Коваль.

Водночас він зауважив, що «наскрізно слід пам’ятати, що свобода слова – це високої міри відповідальність і дотримання напрацьованих широкою спільнотою професіоналів стандартів роботи, це прагнення і відданість у їх дотриманні».

Окремо Валентин Коваль зустрівся сьогодні з Представницею ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Терезою Рібейро. Під час зустрічі обговорили важливе для України й пізнавальне для ОБСЄ питання – ухвалення нового Закону «Про медіа», а також питання допомоги  українським медіа в рамках програми підтримки ОБСЕ. Перший заступник голови розповів, як нині виглядає життя в Україні, в Києві, в Херсоні тощо. Пані Тереза Рібейро сказала про велике бажання відвідати Україну і Київ зокрема. Вона переказувала слова підтримки всім українцям.