29 січня відбулося громадське обговорення проєкту Закону «Про медіа», яке організували Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики і проєкт Офісу Ради Європи в Україні «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні». В обговоренні законопроєкту взяли участь члени Національної ради Валентин Коваль і Максим Онопрієнко та працівники апарату. Окрему сесію, присвячену питанням повноважень Національної ради і створення органу співрегулювання, модерувала начальник юридичного управління Національної ради Ганна Літвіщенко.
Дискусійними для учасників стали теми формування складу регуляторного органу, незалежності його членів від будь-яких впливів, а також фінансової незалежності Національної ради. Багато було сказано і про принципи формування співрегулівного органу та його компетенції. У представників медіа, громадськості та регулятора є розуміння того, що першочерговим завданням цього органу має стати напрацювання кодексів мовлення.
Водночас іще потребує роздумів питання про те, наскільки співрегулівний орган має бути чітко обмежений законодавчими нормами, а чи мати можливість певної свободи вийти за окреслені законодавством положення. Адже сьогодні важко передбачити усі проблемні питання, що можуть виникнути з часом.
Кріштіна Розгоні, консультантка Ради Європи, висловила свої коментарі до цих розділів законопроєкту. Вона зауважила, що незалежність регулятора є найважливішим питанням, тому має бути врахована як де-юре (в законодавстві), так і де-факто (на практиці). На думку експертки, варто чіткіше виписати вимоги щодо кандидатів на посади членів Національної ради, передбачити потужний важіль для дострокового припинення їх повноважень, створити умови для забезпечення гендерної рівності при призначенні її членів, а також збільшити прозорість і підзвітність регулятора.
Передбачену модель співрегулювання експертка назвала унікальною, адже в більшості країн Європи діють органи саморегулювання, а держава шукає з ними згоди. Вона нагадала, що Україна має певні міжнародні зобов’язання щодо медіа, пов’язані з контентом. Тому, якщо вони будуть делеговані органу співрегулювання, в законі має бути прописаний чіткий механізм такого делегування. Однак саме делегування не означає, що держава може забути про свої обов’язки.
