Огляд дезінформації пропагандистських ЗМІ за період із 25 по 31 серпня 2016 року

Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської служби зовнішніх зв’язків European External Action Service – EEAS підготувала щотижневий дайджест дезінформації, поширеної прокремлівськими ЗМІ і незалежними російськими медіа. В матеріалі також представлено основні тенденції в російських соцмережах.

Випуск 37

Завантажити огляд дезінформації можна за посиланням.

Не допускаєте шахраїв? Це чиcтка за національною ознакою!

Минулого тижня головною темою для прокремлівських ЗМІ, здається, були Олімпійські й Паралімпійські ігри. У зв’язку з тим, що деяких російських спортсменів не допустили до участі в Іграх через організовану державою систему допінгу, прокремлівські ЗМІ використали цю можливість, щоб повторити свій улюблений наратив: існує всесвітня змова проти Росії.

Так, наприклад, у шоу Володимира Соловйова ми дізналися, що забороною на участь в Іграх Росію карають за анексію Криму, за дії в Сирії і протистояння гегемонії США (http://bit.ly/2bIqyUa). З програми “Время покажет” глядачі дізналися, що “цькування” російських спортсменів було організоване США і Великою Британією (http://bit.ly/2bJIQl3) і що ці країни створили на Олімпійських іграх атмосферу ненависті, хоча присутні на програмі російські спортсмени сказали, що їм атмосфера Ігор сподобалася і вони там із багатьма потоваришували.

Всього через два дні на тому ж шоу головною темою обговорення замість Олімпійських стали Паралімпійські ігри. На відміну від “великих” ігор, усіх паралімпійців із Росії було відсторонено від участі через масове, підтримуване владою застосування допінгу. Це стало причиною, мабуть, найганебнішої дезінформаційної атаки з боку головних виразників ідей Кремля: журналіст Юрій Кот назвав заборону “чисткою за національною ознакою і проявом сучасного фашизму” http://bit.ly/2bAe5Af).

Брак логіки на дезінформаційному фронті

Окрім головних спортивних подій в Ріо, у серпні також спостерігалося загострення воєнної ситуації в Україні й уздовж її кордонів. І тут також прокремлівські ЗМІ слухняно просували урядову лінію.

Ми знову побачили дезінформацію, що повторюється безкінечно, про “концтабори” для російськомовного населення України (http://bit.ly/2c9Upa7), хоча, повідомляючи про це понад два роки, прокремлівські ЗМІ так і не надали жодного доказу своїх звинувачень. “Комсомольская правда” опублікувала матеріал про акцію, що нібито почалася в Україні, “Бий москалів” (http://bit.ly/2bq6dB3), але знову ж без будь-яких доказів.

На сайті сепаратистів miaistok.su повторили ще один “вічний” сюжет про українських “нацистів” і порівняли президента Порошенка з Гітлером (http://bit.ly/2bC8B6F). У численних матеріалах українці звинувачуються у недавній ескалації конфлікту (наприклад, http://bit.ly/2bCw6g0), хоча насправді саме російська армія протягом місяця концентрувала сили вздовж кордону з Україною.

Програма “Время покажет” продовжила свою недружню антизахідну кампанію з дезінформації також під час обговорення цієї теми. Ведучий і гість програми звинуватили США в тому, що ті знали заздалегідь про терористичну атаку в Криму і допустили її (http://bit.ly/2bAawtI). До слова, нібито здійснені нещодавно терористичні акти в Криму існують тільки в прокремлівських ЗМІ; вони не були підтверджені жодним незалежним джерелом. Україна з самого початку заперечувала свою причетність до цих подій і назвала їх черговою російською провокацією на півострові: http://bit.ly/2c5Yknk.

У різноманітних ток-шоу ми неодноразово чули “вічний” дезінформаційний наратив: українці і росіяни – це одна нація. А також ще один досить відомий наратив про те, що українці здатні самовизначатися тільки через ненависть до Росії. Як можна одночасно бути росіянином і визначати свою ідентичність через ненависть до Росії – це ще одна з численних загадок, що її загадують прокремлівські експерти.

“Приниження”

Прокремлівські журналісти люблять говорити про могутність Росії і її перевагу над Заходом. Але вони також скаржаться на постійне приниження Росії з боку Заходу після розпаду Радянського Союзу. Оскільки цей міф є одним із тих, що часто повторюються в прокремлівських ЗМІ, і, на жаль, іноді звучить навіть на Заході, ми вирішили присвятити йому декілька рядків. І наш висновок: насправді факти говорять швидше про зворотне.

Насправді в ЄС і Росії довга історія співпраці, яка розпочалася в 1994 році з переговорів щодо “Угоди про партнерство і співробітництво”. Переговори щодо нової угоди про партнерство між ЄС і Росією велися аж до їх призупинення в 2014 році у зв’язку з участю Російської Федерації в конфлікті навколо України (http://bit.ly/2c2X4Rf). Також велися переговори з питання спрощення візового режиму. ЄС дотримується своєї незмінної політики підтримки зв’язків із російським суспільством і молоддю, головним чином у рамках програми “Erasmus ” та інших програм.

НАТО також почала встановлювати зв’язки з Росією на початку 1990-х років. У 1994 році Росія стала учасницею програми НАТО “Партнерство заради миру”. У 1997 році Росія і НАТО підписали “Основоположний акт про взаємовідносини, співробітництво і безпеку” і створили Спільну Постійну Раду РОСІЯ-НАТО. А 2002 року відносини переведено на новий рівень – було створено Раду РОСІЯ-НАТО. Жодній іншій державі-партнеру не було запропоновано співпрацю такого рівня або створення подібної всеосяжної інституціональної основи (http://bit.ly/2bUxQ72).

1997 року Росію запросили стати членом “Групи семи”, що об’єднувала найбільш економічно розвинені країни світу; так з’явилася “Група восьми”. 2006 року Володимир Путін приймав у Санкт-Петербурзі саміт “вісімки”. Членство Росії в “Групі восьми” було призупинено тільки через незаконну анексію Криму. З 2012 року Росія також є членом світової організації торгівлі.

Важко було б знайти іншу країну, яку так принижували б запрошенням практично в усі наявні міжнародні співтовариства країн.

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше