«ТРЕБА ЗРУЙНУВАТИ ТРАДИЦІЮ ВЕСЕЛИХ СВЯТКУВАНЬ»

Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, телеведуча, перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:

— Думаю, що давно час відмінити традицію святкових концертів. На мій погляд, ця традиція глибоко радянська. Її основний посил — святкувати перемогу. Помпезно, весело, з піснями… Але цього дня (про що свідчить чимало спогадів учасників війни, їхніх близьких, рідних, зокрема дітей, в кого батьки повернулися чи не повернулися з фронту) чимало підстав для вшанування пам’яті, а точно не танців і співів. І про це має пам’ятати наше телебачення.

Мені здається, що було б добре показати гарні документальні фільми про війну власне українського виробництва. Ці стрічки мають переосмислювати історію Другої світової війни, об’єктивно і неупереджено говорити про роль України, наші втрати. З пошаною, спокійно, констатуючи факти. Мені не вистачає циклу передач з істориками, аналітиками, зрештою — учасниками війни, яких з року в рік стає все менше.

Окрема увага на каналах має бути зосереджена на художніх фільмах про війну. Держава, яка цього року виділила багато грошей на продукування власного кіно, мала б подумати про необхідність державного замовлення стрічок саме такого напрямку. Ці фільми мають бути не пропагандистські, а про людей, їхні історії, війну через призму конкретно людини, де життя кожного — це неймовірна цінність.

А ще — я б хотіла відійти від пластмасових пам’ятників невідомому солдату, що розкидані по всій Україні, і вшанувати належно кожного героя. Днями я їздила Полтавщиною, бачила мертві села, де ніхто більше не живе, але посеред них стоять гіпсові пам’ятники невідомому солдату. Колись, в радянський час, до цих пам’ятників покладали квіти… Зараз про них забули. Нам давно час знайти цих солдатів, викопати їхні рештки, встановити їхні імена і перепоховати біля домів, там, звідки вони пішли на війну. І роль ЗМІ в цьому — ключова. Це може бути спеціальна інформаційна кампанія.

Треба зруйнувати традицію веселих святкувань. Як війну виграли, закидавши ворога безіменними тілами наших солдатів, так і зараз ми продовжуємо шанувати безіменних людей. Телебачення має переінакшити акценти, знімати про це фільми.

На жаль, для керівників каналів інколи 8 і 9 травня приходять якось неочікувано. Вони до них неготові. Невже за рік-два наперед, знаючи, що це важлива і не переосмислена у свідомості українців тема, не можна належно підготувати сітку? Натомість нам канали пропонують «вінегрет» — суміш російських, радянських та західних фільмів. Те, що традиційно показують наші канали напередодні і в День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, насправді прикро бачити.

Є чимало людей, які займаються встановленням імен загиблих, записують їхні історії… Я знаю таких людей у Харкові, у Слов’янську, який переживає наслідки новітньої окупації терористами. Ці люди у ЗМІ не представлені і їхня робота — невідома. Натомість ми тільки поширюємо територію сварок і непорозумінь.

Джерело “День“