Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, перший заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

1. Це був воєнний рік. Події на Сході України і пов’язана з ними загальна зміна всього історичного ландшафту ще будуть осмислюватися істориками, філософами і письменниками… Але рік суттєво змінив світову конфігурацію стосунків і проявив реальну систему цінностей в українському суспільстві. Раптом виразно проступили всі «білі плями» української біографії – і стало видно, що, відкидаючи цей наріжний камінь, ми будували хату на піску… Рада, що рік забирає з собою примару комунізму й совєтського деспотизму. Зняття цього прокляття з країни дасть багато ліків на виразки, що десятиліттями точили душі.

2. Я познайомилася з унікальними героями нашого часу – співгромадянами своїми, які творять нову історію. Це ніби відкрило віками забиті вікна в домі – й у затхлу задуху хлинуло свіже повітря! Волонтери – так називається наш найкращий народ. Солдати України – жінки й чоловіки, на фронті й у тилу – заповнили моє життя й змінили його. Позитивні, невмирущі, натхненні, світлі, веселі наші подорожні – люди, з якими нам по дорозі у житті, які міняють світ і нас своєю мудрою філософією життя. Програма “Подорожні”, яку я почала робити цього року на Суспільному, – це моя особиста нова щаслива сторінка життя в Україні. І ще особисте – з’ява суспільного мовлення, нарешті! Боротьба за його утвердження з чудовими людьми, що так потрібні для докорінної зміни телерадіопростору України – це “зробило” для мене рік чи не найсильніше.

3. Серед героїв року, якими є безсумнівно захисники України, я окремо назову політв’язнів російського режиму Олега Сенцова й Олександра Кольченко, засуджених нещодавно “за тероризм” на великі терміни в російських таборах… Незламні. В кожну мить сумнівів чи невпевненості, які можуть охопити через важкі події, в яких живемо нині, – вмикаю відео, де вони в судовій клітці співають гімн у відповідь на вирок. Це мотивує на боротьбу! Зокрема – й за визволення героїв. Антигерой року для мене – прокуратура й судова система. Колективний, об’єднаний в одну “номінацію” через повну невідповідність вимогам нового європейського українського суспільства, професії, – а, просто кажучи, через те, що героїв убивають, а вбивці сміються й готуються весело зустрічати Новий рік у своїх маєтках…

4. Історія 20 років мого життя пов’язана з “Днем” – і це, без сумніву, назавжди! Я сміливо можу оголосити себе щасливою людиною – бо знайти собі друга, з яким по дорозі завжди, що би в світі не мінялося, це є велика нагорода долі і її виклик – вимірювати свої вчинки завжди високим рівнем дружби. Найбільше пам’ятаю наші мандрівки з Ларисою Івшиною та Євгеном Марчуком в краї “сили духу” – місця української слави, про яку навіть думати людям було заборонено, щоби більше ніколи не забаглося свободи… А от і забаглося!

Джерело “День“