Ольга Герасим'юк про культуру дискусій на телебаченні та які слова варто уникати ЗМІ - у ефірі "Радіо "Культура" - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Ольга Герасим’юк про культуру дискусій на телебаченні та які слова варто уникати ЗМІ – у ефірі “Радіо “Культура”

4 червня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення призначила позапланову перевірку телеканалу “Прямий”. Підставою стали ненормативні висловлювання ведучого програми “Ехо України” Матвія Ганапольського, що прозвучали в ефірі 1,2 та 3 травня. У Нацраді зауважили, що програма транслювалася в час, доступний для дитячої аудиторії, тобто є ознаки порушення норм закону про захист неповнолітніх від шкідливого контенту. Чи можна в медіа говорити слово на букву “с” та які слова варто уникати ЗМІ ― про це в ефірі Радіо Культура розповіли професорка кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко, фольклорист, журналіст, ведучий Радіо Культура Захар Давиденко, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк, виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк та кандидатка психологічних наук Юлія Чаплінська.

Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк

Це не вперше ми звертаємо увагу на невідповідну лексику в ефірах. Просто зараз це обговорюють у зв’язку з телеканалом “Прямий”, що інколи носить трохи не науковий характер, а політичний, оскільки нас звинувачують у тиску на свободу слова. Але це наша постійна робота. Ще у 2017 році ми провели великий аналіз усіх ефірів великих телеканалів і помітили поширення такої лексики, що викликало занепокоєння.

Коли ми проаналізуємо ефіри політичних шоу, розважальних програм, часом навіть новини, то ми побачимо, що культура ведення дискусій сьогодні абсолютно втрачена. Сьогодні дискусія ― це лайка. І ми на це почали звертати увагу. Ще тоді ми звернулися листами до каналів з проханням пояснити, чим викликаний такий інтерес до шоу, де без мату взагалі не велася розмова. Деякі канали відповіли нам згодою, зрозуміли, що це переступає певні межі, звернули на це увагу і змінили цю політику. А деякі канали написали, що оскільки це не нормовано законом, то нехай Нацрада подасть список слів, які не можна вживати.

Тому ця остання перевірка (наголошую, що це не санкція і не політичний тиск), в ході якої ми хочемо звернути увагу на те, що ми пустилися берега. Нацрада робить це не задля тиску на якийсь патріотичний канал, як це зараз перекручують. До речі, будуть перевірки й інших каналів.

Які слова не можна вживати, ми зрозуміли із відповідей, які отримали від деяких мовників. Мовляв, все це відбувається на індивідуальний розсуд редакторів. А оскільки підхід суб’єктивний, потрібен список заборон. Ось це постійне звернення до списку заборон, який коли з’являється, все суспільство починає гаряче засуджувати, приписувати туди політичний колір та вимагати скасування різних обмежень ― це наша велика проблема. Треба пам’ятати, що, ведучи дискусії у публічному просторі, ми маємо керуватись етичними нормами.

 

Професорка кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія” Лариса Масенко

Це слово на букву “с”, яке означає “сідниці”, належить до лайки, згрубілої лексики. До певної міри такі слова у публічному вжитку, в засобах масової інформації, не є бажані. Оскільки вони стосуються табуйованих у культурі тем. Але у розмовній мові їх вживають досить часто. Багато є прислів’їв і приказок з цим словом. Зараз у демократичному суспільстві дозволяють собі вживати його і деякі ведучі. Одним це подобається, іншим ― ні.

Але коли збираються переслідувати ведучого за одиничне вживання слова на позначення п’ятої точки чи екскрементів (очевидно, що це було емоційно під впливом негативних емоцій) і влаштовувати перевірку, то це більше нагадує політичне переслідування, оскільки цей канал часто критикують.

Є “Словник української лайки”, який пропагандує українську лайку як альтернативу російським матам. Якщо говорити про теле- та радіоефір, то я б не рекомендувала вживати такі слова, бо вони відходять від засад культури мовлення.

 

Фольклорист, журналіст, ведучий Радіо Культура Захар Давиденко

Український фольклор наскрізно просякнутий, але не обсцентною лексикою, а згрубілою. Потрібно розрізняти лайку і згрубілу народну мову. Українська лайка крутилася навколо цього слова. І я солідарний з Іреною Карпою і вважаю, що це слово на букву “с” наскільки всеосяжне і всеохоплююче, що незрозуміло, що воно означає. Крім того, цей “сороміцький” фольклор супроводжував дуже багато обрядів, наприклад випікання короваю.

 

 

Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк

Напевно, у виключних обставинах це слово не раз вживалося в ефірах. Зі сторони ведучого я б утрималася від вживання таких слів. З іншого боку, я б не сказала, що це надзвичайно кричуще порушення. Більшим порушення є тиск власників на редакційну політику телеканалів, заангажованість ток-шоу. І я б хотіла, аби Нацрада на це звертала увагу, а не на окремі слова, які вживають окремі телеведучі. Тому що в загальному контексті це трошки смішно виглядає: коли ми не помічаємо великого рожевого слона, а помічаємо його маленький хвостик.

Вплив Нацради має бути, якщо йдеться про порушення прав людини, про вживання лексем, які можуть означати мову ворожнечі. Наприклад, якщо ми говоримо про расизм, про слова, які можуть образити людину за національною ознакою, релігійною ознакою чи походженням. Це є неприпустимо і порушенням журналістської етики.

 

Кандидатка психологічних наук Юлія Чаплінська

Нецензурні слова зазвичай використовуються людьми для того, аби висловити або сильні емоції, або щоб образити свого співрозмовника. Якщо звужувати контекст до дітей, то вони зчитують і присвоюють певні моделі поведінки, які їм демонструють дорослі. І якщо лайка звучить десь у медіа, то у дітей можуть бути різні реакції: ігнорування або цікавість.

 

Джерело nrcu.gov.ua

 

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше