Під час онлайн-обговорення законопроєкту про медіа виконавчий директор ГО «Платформа прав людини» Олександр Бурмагін розповів про те, які санкції та заходи реагування може використовувати регулятор медіа відповідно до доопрацьованого нормотворчого акта.

Він зауважив, що положення розділу про санкції були предметом однієї з найгарячіших дискусій учасників робочої групи, яка працювала над законопроєктом. Результатом стало зважене балансування вимог і позицій індустрії та регулятора. «На разі представники різних стейкхолдерів у робочій групі погодилися з тим, що він, на нашу думку, є на сьогодні найбільш компромісним», – сказав він.

Відповідальність медіа в законопроєкті визначена у кількох статтях. Так, стаття 99 містить види санкцій і заходів реагування, які стосуються усіх видів медіа, а також передбачає, який орган їх застосовує. Там прописано, що найбільш жорсткі санкції – заборона поширення онлайн-видань, анулювання ліцензій, скасування більшості з видів реєстрації – застосовуються судом. Національна рада у цих випадках лише ініціює відповідне звернення за наявності підстав.

У статті 116 законопроєкту розписано механізм застосування санкцій і засобів реагування, який  іще можна назвати мультиплікатором. Вона регулює, яким чином ці заходи реагування і санкції застосовуються до всіх видів медіа і що відбувається, коли медіа упродовж року накопичує приписи і вони не скасовуються або ж повторює порушення. За словам Олександра Бурмагіна,  робоча група намагалася виписати найбільш просту і зрозумілу для всіх учасників ринку модель застосування санкцій і приписів.

Спеціальні норми, що визначають порушення для кожного виду медіа – преси, аудіовізуальних медіа, провайдерів, онлайн-медіа тощо, – передбачені статтями 110 – 115 законопроєкту. Там визначено розміри штрафів.

Законопроєктом передбачено застосування заходів реагування і санкцій. До заходів реагування належать припис і скасування реєстрації іноземного лінійного медіа. До санкцій –  штраф, скасування реєстрації медіа, анулювання ліцензії, заборона поширення онлайн-медіа на території України, заборона поширення іноземного аудіовізуального медіа-сервісу на замовлення на території України.

Відповідно до ступеня суспільної небезпеки були визначені категорії порушень: незначні, значні і грубі. Найбільше видів порушень передбачено для аудіовізуальних медіа, найменше – для онлайн-медіа і друкованої преси, повідомив експерт.

За незначні порушення регулятор може застосовувати лише приписи. Це є механізм, коли Національна рада звертає увагу компанії і просить усунути виявлені порушення. У цьому випадку перевірка не проводиться, а тому передбачена можливість скасування припису на звернення компанії, якщо є докази, що регулятор помилився при його ухваленні. Якщо компанія  упродовж року втретє вчиняє порушення, яке вимагає припису, то далі регулятор буде застосовувати штраф.

У разі значних і грубих порушень обов’язково проводиться перевірка. Це – чітко регламентована законом процедура, яка дає можливість комунікації між медіа і регулятором, зауважив юрист. За значні порушення регулятор застосовує штраф, а його повторення збільшує суму штрафу. Друге грубе порушення упродовж року – і мова може йти про застосування найбільш жорстких санкцій.

Єдиним випадком, коли скасувати реєстрацію може Національна рада, є діяльність кабельних і супутникових мовників. Там діє проста система реєстрації, входу на ринок, тому і регулятора наділили такою можливістю реагувати.

Олександр Бурмагін навів перелік запобіжників, які не дають регуляторові перетворитися на цензора. Це: 

• чітко регламентований порядок перевірки;
• реалізація повноважень тільки на підставі рушень регулятора;
• визначені строки давності щодо можливості притягнення до відповідальності за порушення: рішення про припис – 30 днів із моменту виявлення; рішення щодо санкцій – 90 днів із дня проведення перевірки; Загальний строк притягнення до відповідальності – 1 рік;
• можливість скасування припису регулятором;
• зупинення стягнення штрафу у разі судового оскарження;
• участь органу співрегулювання;
• судове оскарження будь-якого рішення регулятора.

«В сукупності вони дають уявлення, що регулятор, навіть якщо захоче, не зможе стати якимось мегацензором, необмеженим у своїй дискреції», – резюмував Олександр Бурмагін.  Таким чином, мова в законопроєкті йде про баланс інтересів – держави, аудиторії та індустрії.

Докладніше з цією темою можна ознайомитися в презентації.