Шановні колеги!

9 травня – свято, що живе в наших серцях як Великий День Перемоги у найжорстокішій за всю історію людства війні.

В Україні немає жодної родини, яка б у часи воєнного лихоліття не зазнала втрати. Історики ще довго досліджуватимуть документи з архівів та робитимуть наукові висновки, а ми – звичайні громадяни української держави – завжди пам’ятатимемо подвиг наших батьків, дідів, які неймовірними зусиллями завоювали цей день для нас, наших дітей і онуків.

У цю травневу пору – все для них: пісні бойової юності, улюблені кінострічки. З документальної хроніки вони посміхаються до нас – молоді і такі щасливі, наче їхнє покоління й не обпалила війна.

Хочеться згадати нині і наших колег – військових журналістів і кінооператорів. Саме завдяки їм ми маємо змогу переглядати нині ці унікальні кадри й перечитувати як найдорожчі літописи кореспонденції з лінії фронту…

Низький уклін і довічна подяка нашим дорогим ветеранам!