Шановні колеги!

Наше професійне свято символічно збігається з іншими знаменними історичними подіями. Якщо проаналізувати ці дати, то підтвердиться загальновідомий факт, що нічого в цьому житті не буває випадковим!

Отже, цей день в історії… Сьогодні Міжнародний день толерантності, апрофесія журналіста, можливо, більше ніж будь-яка інша вимагає від її представників зваженого слова, точного висновку й неупередженості.

Майже п’ятдесят років тому в цей день у Нью-Йорку відбувся перший конгрес вільних українців. А сьогодні Україну в її справедливому прагненні миру підтримує увесь світ.

Цього дня двадцять літ тому відбувся V з’їзд письменників України, який одностайно виступив проти русифікації й на захист української мови. А нині, як ніколи, ми всі разом і на законодавчому, і на творчому рівнях намагаємося повернути в телерадіоефір нашу пісню, рідне слово, національний кінематограф.

Саме 16 листопада 2004 року журналісти країни на знак протесту символічно розірвали живий ланцюг із «темників». Це був вияв спільної позиції колег за свободу слова, за вільне висловлювання у демократичній Україні. Звідтоді постало багато нових передач, ток-шоу, публіцистичних і нарисових програм, документалістики, що спонукають до переосмислення минувшини та збагачують наше сучасне світосприйняття.

У цей день особливо хочеться привітати наших колег – зв’язківців, які своєю повсякденною працею відновлюють мовлення на Донбасі і справді зв’язують нас зі сходом і Кримом, повертаючи в домівки людей українські новини й інформацію про життя країни, якої вони так потребують. Ми також вітаємо журналістів, операторів, котрі зараз знімають сюжети з передової, і схиляємося перед їх сміливістю, почуттям обов’язку та професіоналізмом.

Можливо, наше свято лише рядок у переліку важливих дат і подій, та саме завдяки роботі працівників радіо, телебачення і зв’язку країна й дізнається про те, що відбудеться сьогодні і стане історією завтра.

Зі святом, дорогі колеги!