Сергій Костинський: Через кодування українських каналів росіяни тепер мають на супутнику повну перевагу - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Сергій Костинський: Через кодування українських каналів росіяни тепер мають на супутнику повну перевагу

«Логічно: якщо зникають українські телеканали, люди дивляться російські»

У ніч на 29 січня чотири найбільші українські медіагрупи – StarLightMedia Віктора Пінчука, «1+1 медіа» Ігоря Коломойського, «Медіа Група Україна» Рината Ахметова й Inter Media Group Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна закодували сигнали 22 своїх телеканалів на супутнику. З березня цього року процес продовжиться: буде закодовано сигнал ще шістьох телеканалів. Ці події зачепили передусім користувачів супутникових тарілок, а їх третина від загальної кількості телеглядачів в Україні. У Нацраді з питань телебачення і радіомовлення розповідають про численні листи від громадян, які ставлять єдине запитання: як далі дивитися українське телебачення? Зважаючи на те, що переважна більшість потужних російських телеканалів мають міжнародні версії, доступні на супутнику безплатно, не важко здогадатися, куди перемкнула свої телевізори значна частина українців. А це вже питання національної безпеки, не приховує член Національної ради Сергій Костинський. Причім, що цікаво, найгірша ситуація з доступом до українського ТБ не на лінії розмежування, а в глибинці по всій Україні, а особливо у прикордонних областях. За всі роки незалежності ніхто не подбав про покриття там якісним ефірним сигналом. 

Тим часом, на думку чиновника, невдовзі телехолдинги можуть переглянути свою позицію і відкрити закодовані канали. Причина – наближення виборів і розуміння, що вони втратили більше, ніж заробили. Передусім йдеться про вплив на виборців. 

В інтерв’ю «Главкому» Сергій Костинський визнав загрозу перемоги російської, розповів та пояснив, чому попри боротьбу за збільшення української мови в ефірі більшість глядачів цього не помічають.

Як сталося, що, з одного боку, держава шість років намагається протидіяти російській пропаганді, з іншого – дозволяє кодувати вітчизняні телеканали? Простими словами, інформація тепер платна, а російські фейки – безкоштовні.

З 2017 року я послідовно займав позицію, що кодування сигналу зараз є невчасним. Для цього спочатку мають бути створені певні умови: 1) потужне й розгалужене Суспільне мовлення, сигнал якого вільно розповсюджується і в цифрі, і на супутнику, у якого зростають рейтинги, яке буде цікаво дивитися; 2) завершення розбудови системи українського телерадіомовлення на сході та півдні; 3) забезпечення державної підтримки місцевих луганських, донецьких і кримських мовників, які працюють на тимчасово окуповані території; 4) побудова загальнонаціонального державного мультиплексу, оператором якого має бути Концерн РРТ, з вимогою покриття цифровим сигналом щонайменше 95% території України. У разі забезпечення цих умов можна буде говорити про можливість кодування без шкоди для нацбезпеки в інформаційній сфері.

У 2017–2019 роках ми вели розмови із великими медіагрупами про бажання кодуватися. Я завжди ставив запитання: а що буде з окупованим Кримом, а що з ОРДЛО?

За ці два роки ви отримали відповіді?

Ні, не отримав. Але з 2019 року медіагрупи, як на мене, перестали зважати на точку зору регулятора. Якщо раніше наша позиція була для них важливою, то зараз, гадаю, ні. Можливо, це пов’язано з тим, що частина членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення вважає кодування вчасним і релевантним.

 

«Навіщо платити більше, якщо є безплатне російське ТБ»

Світовий досвід свідчить, що у вільному доступі можуть бути або міжнародні версії телеканалів (як український «Інтер+» чи російський «Первый канал. Планета»), або телеканали суспільного мовника, як італійський RAI. На якій підставі можна не дати можливості каналам закодувати сигнал?

Підстав для цього немає. Я лише висловлюю свою думку, оскільки цифрова мережа українського ТБ не є сьогодні достатньо ефективною в Україні. Вона не охоплює 95% території. У нас є проблеми з прикордонням, з цілими районами, де люди не можуть прийняти сигнал. У нас є проблеми з окупованими територіями. Я не думаю, що в Італії є окуповані території. Ми є унікальною в цьому плані європейською країною. Маємо відверто говорити, що через супутник поширюється сигнал не тільки українських, а й російських телеканалів, що раніше українські мовники створювали потужну конкуренцію російському телебаченню, а нині через кодування росіяни мають у цьому сегменті телемовлення повну перевагу. Якщо третина глядачів дивляться телебачення через супутникові антени, як у нас, то це впливова технологія. Логічно: якщо зникають українські телеканали, люди дивляться російські. Міграція на інші технології відбуватиметься повільно (наприклад, перехід з супутника на цифру, IPTV/OTT), бо людина має для себе зрозуміти, чому так відбувається, адже вона собі вже придбала супутникову антену, чому має ще десь щось собі купувати, чому має сплачувати абонентську плату за доступ до українського телебачення, якщо через цю антену вона може спокійно дивитися якісний російський продукт?

У чому можливий компроміс з великими медіахолдингами, які закрили доступ до своїх телеканалів?

Компроміс можливий тільки тоді, коли у нас з’явиться потужне Суспільне мовлення. Адже тоді зменшаться ризики з точки зору інформаційної безпеки. В ефірі суспільних телеканалів мають бути не тільки якісні новини та політичні ток-шоу, а й якісні фільми, серіали та розважальні передачі. Їх для того і фінансує держава, щоб вони могли дати людям можливість залишатися в українському інформаційному полі за будь-яких обставин. Не хочеш платити за доступ до приватних телеканалів, у тебе зберігається вільний доступ до суспільного мовлення за будь-якою технологією, зокрема – через супутник.

Хто і як визначатиме достатність впливовості Суспільного мовлення? Це рейтинг? Чи це щось суб’єктивне, що неможливо вирахувати?

У мене до вас запитання: що дивитися кримчанам? Кримчанин повинен виїжджати на Херсонщину, купувати тюнер і платити кожного місяця за доступ до українського телебачення? Знову ж таки, з території Херсонської області. Як ви це собі уявляєте? Мало того, що українська держава залишила моїх земляків сам на сам з російською окупаційною владою, так вони ще й повинні платити за те, щоб бути в курсі, чим живе Україна? Це дуже цинічна позиція щодо мешканців тимчасово окупованих територій.

Та не тільки в окупованих територій проблеми з доступом до українських телеканалів. Візьмемо Чернігівську або Івано-Франківську області. Там є села, мешканці яких не мають доступу до цифрового українського телебачення. Вони заявляють, що приймають лише російський сигнал. Люди в селах не завжди мають можливість сплачувати за пакети супутникових каналів. Таких сіл в Україні дуже багато: понад 4 млн людей дивляться українське телебачення саме через супутник.

Люди хочуть продовжувати дивитися не тільки новини, які залишаються у вільному доступі, а й фільми, серіали та розважальні передачі. І це все постачає з якісною картинкою російське телебачення, яке є у відкритому доступі на супутнику. Це треба враховувати, коли ухвалюються такі «стратегічні» рішення щодо кодування.

На нещодавній пресконференції ви говорили про позитивну тенденцію дотримання мовних квот на радіо, де вже переважає україномовний продукт. Водночас у нас багато телеканалів, які досі заповнюють ефіри російською. При цьому їх немає у списках порушників.

На телебаченні не така райдужна ситуація. Усе тому, що на радіо суворіші вимоги до контенту та менше інформаційного продукту. Для радіо немає особливих умов, які прописані в законі для телебачення. А він передбачає ексклюзивні умови для фільмопоказу – дозволяє демонструвати фільми власного виробництва російською мовою з україномовними титрами. Також немає вимоги щодо української мови гостей студії. Як на мене, великі медіагрупи пролобіювали це право для себе.

Які радіостанції найбільше порушили мовні квоти, які штрафи накладено?

Та практично всі порушували. Всі, на кого накладали штрафи, сплачували. Найбільші – це «П’ятниця», «Шансон», KissFM, «Радіо НВ».

А серед телеканалів, хто найбільші порушники мовних квот?

Здебільшого усі канали дотримуються квот тому, що законодавство для телебачення є доволі ліберальним. Єдиний великий телеканал, де ми зафіксували ознаки порушення мовної квоти, – це «Студія «1+1», але Національна рада не змогла ухвалити рішення щодо нього. Я голосував за призначення перевірки на цьому каналі, проте більшість колег не підтримали це рішення. Мова про минулу осінь. Якби на них наклали штраф, він був би найбільшим. В основному ми штрафували супутникові телеканали. Минулого року саме вони найчастіше порушували закон. У середньому розмір штрафу – близько 100 тис. гривень. Штрафували такі канали, як «Відродження», «Глас», «Терра» та інші.

«Українська має паритет на телебаченні, а на радіо вона взагалі домінує»

Раніше ви неодноразово зауважували, що радіостанції знаходити лазівки у законі, які давали їм змогу ставити у найрейтинговіший час ефіру російськомовний продукт. Чи зараз вони зловживають цим?

Деякі й зараз цим користуються. Та ситуація значно покращилася, оскільки стало набагато більше якісного музичного продукту. Окремі радіостанції можуть ставити українські пісні пакетно після 21:00 або до 8:00. Проте більшість загальнонаціональних мовників усе ж не вдаються до таких маніпуляцій, а додають у ротацію українське, зокрема й у прайм-тайм.

Минулого року ми фіксували, що «Шансон», «Люкс ФМ» та «Наше радіо» ставили україномовні пісні в час, коли радіокористувачі найменше слухають радіо.

Є радіостанції, на яких 100% україномовного продукту, на Західній Україні цей показник сягає 80%. Якщо брати схід і південь, то там понад 40% україномовних пісень в ефірі місцевих мовників.

Проблема з телеканалами в тому, що дуже часто їхній головний ринок, куди вони продають свої фільми та серіали, це Росія і Казахстан. Якби норма закону їм не дозволяла демонструвати виготовлені ними фільми російською, то, звичайно, вони б знімали їх російською або англійською, а потім дублювали українською, як це було зроблено у випадку із «Захаром Беркутом».

Є альтернатива титруванню фільмів?

Ми чекаємо, що за кілька років наберуть чинності окремі норми закону про функціонування української мови в статусі державної. Вони суттєво посилять позиції мови на телебаченні. Втім, ситуація на українських телеканалах стала набагато кращою. Нам може не подобатися те, що не все відповідає нашим очікуванням, та якщо порівнювати зі станом до 2014 року, можемо констатувати, що рухаємося у правильному напрямку. Зараз українська має паритет на телебаченні (з російською), а на радіо вона взагалі домінує.

Серед актуальних нині тем – ймовірність припинення мовлення телеканалу ATR через брак фінансування. Чи не здається вам, що вимога до держави фінансувати цей телеканал ставить його в нерівні умови з іншими приватними каналами? Держава зобов’язана фінансувати суспільне мовлення, а приватні телеканали?

А чи створюють інші контент для людей, які мешкають у Криму? ATR зі старту роботи порівняно з іншими мовниками вже перебуває у нерівних умовах. Наприклад, телеканал «Інтер» працює на всю територію України, може збирати рекламу на всій території України, це загальнонаціональний телеканал. ATR – це кримський телеканал. І я хочу запитати, як кримський мовник, який орієнтується на кримську аудиторію, може збирати рекламу на материковій частині України? Його аудиторія – у Криму, його рекламодавці там. І так завжди було до 2014 року.

Політика нашої держави має полягати в тому, щоб підтримувати усіх місцевих маленьких мовників, незалежно від форми власності, які працюють на аудиторію, що перебуває на окупованих територіях.

Загалом, у кримських татар немає інших телеканалів, окрім ATR, для них телебачення є однією з форм збереження своєї культури, ідентичності. Знищити телеканал, означає, знищити ще один культурний майданчик, завдяки якому кримськотатарський народ продовжує існувати в нових поколіннях. Росія зі свого боку створила такий телеканал як «Миллет», наприклад. Він мовить на всій території Криму та має фінансову підтримку з боку окупаційної влади. Цей телеканал робить із кримських татар «російських татар».

Потрібно також підтримувати «Чорноморську телерадіокомпанію», яка першою з кримських медіа переїхала на континентальну частину України з окупованої території, працює нині у Києві. Потрібно підтримувати радіо «Крим. Реалії», луганські, донецькі, кримські радіостанції. Усіх, хто працює на окуповану територію. Звісно, якщо нашій державі байдуже на тимчасово окуповані території, можна взагалі нікого не підтримувати.

Чому «UA:Крим» не задовольняє інформаційні потреби мешканців Криму?

Цей канал орієнтується на широку кримську аудиторію. У Криму живуть представники понад 115 національностей. Але кримськотатарського телеканалу, який мовить переважно кримськотатарською мовою у системі Суспільного мовлення немає. Я би хотів, щоб у нас був і «UA:Крим» з українською мовою в ефірі, і UA:Qırım з кримськотатарською, бо кримські татари є корінним народом України.

Моделюємо ситуацію. Завтра Віктор Медведчук вирішить створити три потужні телеканали, контент яких буде призначений для мешканців окупованих районів Луганської і Донецької областей. За вашою логікою, держава має їх фінансово підтримувати?

Ми говоримо про принципи чи про механізми? Якщо ми говоримо про принципи, тоді проблеми взагалі немає. Ми маємо підтримувати мовників, які виконують державне завдання – мовлять на тимчасово окуповану територію. Решта – це питання механізмів, зробити так, аби на тимчасово окуповані території не поширювалося шкідливе мовлення. Фінансування повинні отримувати ті телеканали і радіостанції, до контенту яких немає претензій з боку Національної ради. Цей механізм уже давно напрацьований в питанні видання дозволів на тимчасове мовлення у зоні проведення Операції Об’єднаних сил.

Національна Рада де-юре не має претензій до NewsOne, «Інтера», «112»?

Чому ж, є претензії до них. Зараз судимося із NewsOne щодо анулювання супутникової ліцензії. На «112» провели перевірку через ознаки розпалювання ворожнечі в його передачах. Цього місяця розглядатимемо її результати. Є «Максі-ТВ», цей телеканал мовить під емблемою «Наш». Щодо нього також звернулися до суду про анулювання ліцензії. Минулого року також не продовжили ліцензію п’яти регіональним телеканалам, які мовили в цифровому ефірі під емблемою «112», охоплюючи своїм сигналом усі області України. У цифровій мережі зараз уже такого мовлення немає. Нині розглядаємо питання телеканалу Zik. Претензії стосуються того, що в його ефірі регулярно з’являються спікери, які озвучують тези, що, на нашу думку, містять ознаки мови ворожнечі. Має місце перевірка телеканалу «Прямий», яку ініціював член Нацради Юрій Зіневич.

Проте вся ця ситуація, як на мене, нагадує сізіфову працю, тому що такі телеканали працюватимуть доти, доки в них є джерела фінансування. Так, Нацрада звернулася до суду щодо анулювання ліцензії «Максі-ТВ» («Наш»). За певний час була створена нова юридична особа «Наш 365», яка отримала супутникову ліцензію на мовлення. Я, наприклад, не підтримав видання ліцензії, а колеги більшістю голосів проголосували «за». Тобто через суд можна анулювати ліцензію будь-якого мовника, однак завтра цей телеканал прийде до Нацради і абсолютно законно отримає нову супутникову або ОТТ-ліцензію. А якщо ми не надамо їм ліцензію, вони через суд цього доб’ються, звинувативши Нацраду в бездіяльності.

Тобто я кажу про те, що боротися потрібно з першоджерелом, а не з наслідками. Телеканали та їхній шкідливий контент – це наслідки. Щодо того, кого і як карати, – це питання до СБУ, правоохоронних органів. Доки не перекриті джерела фінансування телеканалів, які, можливо, створюють загрозу нацбезпеці, такі телеканали існуватимуть і далі. Так, ми реагуватимемо на фейки та мову ворожнечі в ефірі, але за законом не можемо нікого закрити, оскільки таких повноважень у нас немає. І в новому законопроєкті про медіа також не передбачено, що Нацрада когось може «закрити».

Телеканал «Інтера» має намір провести 23 лютого святковий ефір «Всем, кто остался верен Родине». Цього дня в Україні немає свята, але воно є у Росії, вшановує захисників країни-агресора. Такий намір містить ознаки порушення закону?

Будемо дивитися їхній ефір. Якщо будуть ознаки порушення закону, діятимемо. Наразі триває суд із «Інтером» щодо передачі, де 9 травня 2018 року пролунали сумнівні висловлювання ведучих. Ми ухвалили рішення про застосування штрафу у розмірі 4 млн гривень. Проте судова справа триває, адже телеканал оскаржив штраф.

Чи консультувалися з членами Нацради розробники законопроєкту про дезінформацію? У чому полягають ваші пропозиції щодо проєкту цього закону?

Не можу говорити про всіх членів Нацради, але зі мною ніхто не консультувався. На мій погляд, сам законопроєкт є невчасним тому, що зараз дуже неспокійна, нестабільна ситуація зі свободою слова. У нас за висловлювання окремих громадян, народних депутатів відкриваються кримінальні справи, на телеканали приходить Державне бюро розслідувань. У таких умовах ухвалення парламентом цього закону тільки погіршить ситуацію. Питання не в намірах, а в можливих наслідках. Оскільки важливо не тільки те, який зміст закону, а й те, хто його буде використовувати в частині застосування санкцій.

Також я неодноразово заявляв, що позиція окремих моїх колег із Нацради іноді є для мене незрозумілою. Наприклад, коли через критику Сергієм Поярковим (ведучий «Поярков News») президента Нацрада призначає перевірку телеканалу («Прямий»). Такого ніколи не було. Тобто виходить так, що за часів президента Порошенка Нацрада мала б перевіряти усі телеканали і радіостанції, які критикували Порошенка? Це нонсенс. Для мене й зараз те, що відбувається, є нонсенсом.

Таким чином, просто стверджую, що законопроєкт про дезінформацію дає додатковий інструментарій для того, щоб обмежити можливості для громадян висловлювати свою думку. До того ж, коли ініціатором таких законопроєктів є влада, для мене їхня якість є доволі сумнівною. У мене набагато менше запитань до законопроєкту щодо медіа, над яким працюють і незалежні медіаюристи, і представники Нацради з питань телебачення і радіомовлення, і представники медіаіндустрії, Ради Європи. Можливо, я не з усім, що вони розробляють, погоджуюся, та принаймні процес створення цього закону є для мене зрозумілим.

«Розвиток медіасфери відбувається в хибному напрямку»

На початку лютого було скоєно замах на засновника інтернет-провайдера «Ланет» Віктора Мазура. Бізнесмен припускає, що це через припинення трансляції телеканалу NewsOne у мережі цього провайдера. Ви для себе розібралися у цій історії?

Для мене це дуже дивна ситуація, чесно кажучи. Маю на увазі реакцію NewsOne на рішення цього провайдера їх не транслювати. Так, це один із найвпливовіших провайдерів програм і послуг в Україні. Але ж це право провайдера – транслювати будь-який телеканал або ні.

Тобто будь-який оператор, який надає IPTV/ОТТ послуги, може транслювати або відмовити в трансляції будь-якому каналу?

Звичайно, за одного нюансу. Винятком є універсальна програмна послуга. Вона передбачає, що провайдер зобов’язаний транслювати всі програми Суспільного мовлення та місцевих мовників. Усіх інших – на підставі договорів, у межах господарської діяльності.

Чи звертався NewsOne до Нацради, просив про допомогу?

Вони намагалися навіть нас до цього долучити, однак ще раз кажу, що це суто господарські відносини. А те, що хтось кинув гранату в квартиру власника, є абсолютно неприпустимим. Сподіваюся, правоохоронні органи з’ясують всі обставини, виконавців та замовників цього злочину. Загалом ця подія є ще однією ознакою того, що розвиток медіасфери відбувається наразі в хибному напрямку.

Ви згадали телеканал «Прямий», де зараз триває перевірка. Є ще радіо «Прямий FM», Нацрада вже двічі намагалася анулювати його ліцензію. Наскільки велика ймовірність, що це не остання спроба?

Якщо склад Нацради найближчим часом буде переформатовано, то ймовірність цього є досить великою. Гадаю, велика вірогідність того, що склад Нацради може бути найбільше переформатований в частині президентської четвірки. Це станеться, якщо звіт про роботу, який ми подали, не буде підписаний президентом. Тоді він має право змінити членів Нацради за своєю квотою. Звіт ми вже надіслали парламенту. Висновок має бути до кінця цього місяця.

Щодо «Прямого FM», то коротко розповім, у чому там проблема. У радіостанції є ліцензія, яка передбачає мовлення у шести населених пунктах, на шести частотах. Радіостанція вийшла в ефір у чотирьох населених пунктах, у двох – не встигла. І в нас виникла колізія. З одного боку, закон передбачає, що Нацрада може анулювати ліцензію, якщо мовлення впродовж року не було здійснене. Маємо факт – мовник не використав своє право. З іншого боку, ми не можемо однозначно сказати, почав він мовлення за ліцензією чи ні. Оскільки в чотирьох населених пунктах із шести він працює.

За таким кейсом Нацрада ніколи не анульовувала ліцензію. Якщо таке станеться, це буде прецедент, який може зачепити й інші радіостанції. Зараз маємо аналогічну ситуацію з радіостанцією «Слобожанське ФМ» на Харківщині. У них ліцензія на мовлення у п’яти населених пунктах. А вони не вийшли в ефір у двох з них. Радіостанція мовить у районах, де немає інших українських станцій. Наразі в нас немає єдиної позиції щодо цих двох мовників. Якщо заберемо в них ліцензію, то кому зробимо краще? Російським радіостанціям, які мовлять на півночі Харківщини? Я проти того, щоб будь-які рішення Нацради політизувалися. Проти того, щоб Нацрада демонструвала упередженість у своїх рішеннях.

Телеканали вже закодували сигнал. Що тепер робити мешканцям Криму?

Зі свого боку ми робимо те, що можемо і маємо робити. У 2018 році ми разом із Юрієм Стецем (міністр інформполітики в уряді Володимира Гройсмана) та Еміне Джеппар (перша заступниця міністра інформполітики) домовилися з агентством USAID про те, що вони нададуть нам 11 потужних цифрових передавачів. Частина передавачів вже встановлена на півдні Херсонської області. А встановлення іншої частини передавачів буде завершене цього місяця.

Одинадцять – це достатньо? Якою є потреба?

Так, цього буде достатньо для того, щоб охопити всю лінію розмежування і частково окуповані території, включно з північними районами Криму. Вони вже встановлені в Скадовську, Чаплинці та в Чонгарі. Всі інші передавачі встановлюються в Донецькій і Луганській областях – вздовж лінії розмежування.

Про яку дальність сигналу йдеться, мешканці Сімферополя зможуть дивитися українські канали?

Ті передавачі, які встановлені зараз, охоплюють лише невелику частину окупованої території. Наразі працюємо над тим, щоб сигнал цих передавачів поширювався в глиб окупованої території більш як на 50 км. Не можу зараз розкривати всі карти. Так чи так, будь-яке ефірне мовлення ніколи не компенсує супутникового.

Михайло Глуховський, «Главком» 

 

Джерело “Главком”

 

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше