Сергій Костинський: За показ «Іронії долі…» Нацрада буде застосовувати санкції

«Найбільший штраф отримав телеканал СТБ – через порушення прав дітей»

В останні роки День перемоги та Новий рік є своєрідним тестом для українських телеканалів. Свято скоро минає, а от скандали, які провокують телепрограми, випущені у ці дні в ефір, ще довго на слуху.

От і цього року на 9 травня телеканал «Інтер» у концерті до Дня перемоги дозволив собі назвати історичних персон, на честь яких останні роки перейменовують вулиці, «фашистськими злочинцями». Попри акції протесту, «Інтер» таки випустив в ефір провокативні заяви. Тепер канал Дмитра Фірташа вчергове перевіряє Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Представники регулятора переконують, що вивчають ситуацію і не виключають, що подібні порушення можуть вплинути на рішення про продовження ліцензії. Проте попередні такі «вибрики» цього та інших мовників навіть не «удостоїлися» штрафу, а не те, що позбавлення ліцензії.

Чому червона зірка, яку демонстрував «Інтер» на концерті до Дня Перемоги не є порушенням законів, чим загрожує мовникам розпалювання ворожнечі в ефірі та чому в Україні нині неможливо обмежити трансляцію парадів з окупованого Донецька чи Москви? Відповіді на ці запитання «Главком» шукав під час розмови з членом Нацради з питань телебачення і радіомовлення України Сергієм Костинським, який курує напрямок моніторингу ефірів.   

Скоро мине місяць після скандалу, який спровокував концерт «Інтера». Скільки часу ви ще перевірятимете канал? В разі виявлення порушень, яке покарання може на нього чекати?

Зараз відбувається велика кількість планових перевірок, мова йде не тільки про «Інтер». У найближчі місяці завершується термін дії великої кількості цифрових ліцензій, саме тому у нас багато роботи. Щодо «Інтера», то сподіваюся, протягом найближчих тижнів результати перевірки будуть винесені на розгляд Нацради. Не можу зараз прогнозувати, які вони будуть, але, на мою думку, все ж таки там є ознаки розпалювання ворожнечі. Реакція громадянського суспільства показала, що це розпалювання мало місце.

Концерт до Дня перемоги, який спричинив скандал, рекламували більше місяця перед ефіром, і Нацрада ніяк не реагувала. Ви тоді не бачили ознак порушень?  

Нацрада, згідно з чинним законодавством, не має права втручатися в редакційну політику мовників – вимагати щось ставити або не ставити в ефір. Також не маємо права діяти  превентивно. Закон вимагає, щоб порушення фіксувалися безпосередньо в ефірі. На мовлення в соцмережах і, загалом, в інтернеті повноваження регулятора також поки що не розповсюджуються.

Отже, єдине, що ми могли зробити завчасно, і що зробили – звернулися до телеканалу із публічною заявою, проханням не вдаватися до провокацій. На жаль, «Інтер» не зважив на цю офіційну заяву.

Зрозуміло, що в поточних умовах, в яких нині країна, повноваження Нацради повинні розширюватися. Але це може відбуватися лише через внесення змін у законодавство.

Ваш колега член Нацради Валентин Коваль каже, що навіть якщо буде виявлено порушення, це не спричинить відкликання ліцензії. Отже, мовникам немає чого перейматись?

У багатьох європейських регуляторів є право тимчасово призупиняти дію ліцензій мовників. Наш закон про телебачення і радіомовлення цього не передбачає. Також Національна рада не може самостійно відкликати ліцензію. Подібне рішення може ухвалювати лише суд. І, знову ж таки, звернення щодо анулювання ліцензії надходить до суду лише після тривалої процедури фіксації систематичних порушень, де на кожному етапі кожна санкція від регулятора може також оскаржуватися в судах.

Процедурний лабіринт, в якому працює Нацрада, побудований так, щоб забезпечити ефективний захист телеканалів і радіостанцій. А сам регулятор нагадує мені потяг, який має право рухатися лише коліями, що прописані в законі. Жодної можливості зійти з процедурних рейок в нього немає.

Яким чином попередні порушення «Інтера», зафіксовані Нацрадою, впливатимуть на рішення щодо санкцій проти телеканалу?

Продовження терміну дії ліцензії будь-якого медіа завжди залежить від декількох доволі важливих чинників. Перший і головний полягає в тому, що ми виступаємо проти будь-якого тиску на медіа, проти створення ризику згортання свободи слова в Україні або провокування ризиків для професійної діяльності журналістів. Другий чинник: рішення Національної ради повинні залізно ухвалюватися в межах закону. Ми виступаємо проти того, щоб створювалися умови для зловживання повноваженнями регулятора. І третій фактор: оцінка діяльності мовника на предмет деструктивної діяльності, прямої або опосередкованої діяльності з метою руйнування української державності. Всі ці складові враховуються щоразу під час розгляду питань щодо долі ліцензій будь-якого мовника.

Нацрада раніше фіксувала порушення у програмі «Інтера» «Стосується кожного». Якщо і тепер будуть виявлені порушення, це стане підставою не продовжувати ліцензію?

Я би не пов’язував кожну перевірку і кожну санкцію з питанням щодо продовження або непродовження терміну дії ліцензії. Застосування санкцій – це не спосіб відправити телерадіокомпанію на звалище історії. Це процедурно окреслена реакція регулятора на порушення. Метою кожної санкції є спонукання мовника повернутися в рамки закону. Крім того, не забувайте, що кожна компанія, яка незадоволена рішенням Нацради, має можливість оскаржити його в суді. Тобто, перевірка, попередження або штраф ніколи не стають крапкою в історії мовника.

Ви кажете, що під час анонсів концерту «Інтера» не бачили порушень. Сцена, на якій відбувся концерт, була прикрашена великою червоною зіркою. Чи є її демонстрація в ефірі порушенням?

Ми проти того, щоби перевіряти телеканали і радіостанції через підтексти або використання езопової мови. Ми реагуємо тільки на ті випадки, де дійсно можемо довести, що наявне порушення закону. Насправді ж, зірка присутня і в символіці США…

Але зірка на «Інтері» – не абстрактна, а цілком чіткий символ і меседж…

Національна рада не має права заявляти про ознаки порушення через здогадки. Тоді чим відрізняємося від Радянського Союзу, сучасної Росії або Північної Кореї?

У подібних ситуаціях радше реагуємо не на «абстрактну» зірку, а, наприклад, на конкретну заяву про «фашистських злочинців», оскільки вона спричинила жорстку громадську реакцію. Реагуємо на цілковито конкретні радянські фільми із російськими акторами, які були внесені до Переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

До речі, щодо «зірки». В ефірі одного з телеканалів нещодавно зафіксували не просто зірку, а повноцінну радянську символіку, на якій робився акцент. Подібний епізод дає нам законну, а не емоційну, підставу для того, щоб призначити перевірку мовника.  

Чи спілкувалися ви з менеджментом «Інтера» з цього приводу?

Ми спілкуємося зі всіма керівниками телеканалів, радіостанцій, провайдерів, в тому числі – з топ-менеджерами великих груп.

У тім числі і з главою групи каналі «Інтер» Ганною Безлюдною?

В тому числі із нею.

Як вона реагує на зауваження?

Мені важко коментувати її реакцію. Ззовні вона нічим не відрізняється від реакції інших представників індустрії. До речі, зауваження мають і зворотній характер. Це нормальна, цивілізована практика комунікації між індустрією і регулятором.

«Національна рада – це регулятор, а не цензор, і тим більше – не репресивний орган»

Історія з концертом на «Інтері» до Дня перемоги не перша скандальна. Можна згадати ефір Олени Бондаренко кілька років тому на каналі «112 Україна», під час якого політик заперечувала російську агресію і в унісон з російською пропагандою казала, що в Україні йде громадянська війна. Або нещодавню історію із лідером забороненої Компартії Петром Симоненком, який вийшов в ефір на Громадському радіо. Де тут межа між свободою слова і порушенням закону?

Межа прописана в законі. Є чіткі норми, які дозволяють нам ухвалювати рішення, все інше – тільки припущення, які не можуть використовуватися в суді як аргумент.

Хочу наголосити на головному: Національна рада – це регулятор, а не цензор, і тим більше – не репресивний орган. Якщо проти цих осіб правоохоронці не порушили кримінальної справи, ми не можемо оцінювати їхні заяви як порушення закону.

Пам’ятаєте санкцію «попередження», яку Нацрада застосувала два роки тому до телеканалу «Україна» через одну із серій вітчизняного серіалу «Не зарікайся»? Тоді ми побачили в цій серії, де окремі герої говорили про «криваву хунту» та «укрів», розпалювання ворожнечі. Громадськість також це побачила. Але телеканал через суд довів, що порушення не було.     

Тобто запрошувати в ефір представника забороненої партії можна?

Якщо б йому суд заборонив приходити на ефіри – тоді так. Але ж його пересування ніким і нічим не обмежене. Інше питання – як на подібні ефіри реагує професійна медіаспільнота. громадськість. Якщо суспільство обурене – радіостанція має на це зважити.

Взагалі ми не маємо права доводити подібні питання до абсурду. Національна рада повинна регулювати діяльність мовників лише на підставі і лише в рамках закону. Це її обов’язок, призначення. А все, що стосується професійної етики має саморегулюватися журналістською спільнотою, медіаіндустрією.

Громадянське суспільство повинно мати власну територію саморегулювання, і воно не має впускати на цю територію державу. Якщо ж державі буде делеговано регулювати етику журналістської діяльності, ми просто втратимо журналістику як незалежний інститут. Щоб зрозуміти, що це таке, подивіться на ситуацію у Росії, де медіа і суспільство позбавлені будь-якої суб’єктності на користь Роскомнадзору, правоохоронних органів і спецслужб.

У лютому цього року був оприлюднений відкритий лист низки медіа. Страна.ua, NewsOne, ZIK, 112 заявили, що Нацрада веде наступ на свободу слова. Підписанти звернулися до президента, Генпрокуратури…

На мій погляд, це була звичайна форма тиску на регулятора напередодні завершення терміну дії певної частини їхніх ліцензій на мовлення. Ще тоді я пропонував: якщо у вас є певні зауваження щодо діяльності Нацради, давайте запросимо громадськість, медіа-експертів, і ви публічно викладете претензії, покажете кейси «тиску».

Наприклад, якщо ви в день пам’яті не показали свічку чи невчасно почали інформувати громадян України про день пам’яті, то це є порушенням. Якщо не виконуєте закон про квоти української мови – це також порушення. І, відповідно до вимог закону, ми реагуємо перевірками і санкціями. Але це, якщо керуватися здоровим глуздом, точно не можна оцінювати як тиск з боку влади.

Ці заяви з боку окремих медіа були безпідставними, це інструмент політичного тиску на Нацраду. В ефірі окремих телеканалів можна побачити ще одну форму тиску – розповсюджується інформація про те, що регулятор ось-ось когось «закриє», в когось «відбере ліцензії», оприлюднюються «компромати» на членів Нацради тощо.

Який телеканал є найбільшим порушником у цьому році?

Існує певна боротьба між каналами за перемогу в умовних номінаціях, хто найрейтинговіший, хто найпатріотичніший… І я точно не хотів стати заручником цієї конкуренції за глядача, за статус «хто найбільш святий». Скажу так, кожна велика медіа-група отримала за останні роки санкції від Нацради. З точки зору нагляду за дотриманням закону, ми однаково рівно підходимо до всіх.

Які суми штрафів сплачують канали?

Влітку минулого року призначений найбільший штраф за останній час телеканалу СТБ – через порушення прав дітей та юнацтва однією з передач. Сума штрафу склала 1,65 млн грн. Зараз телеканал оскаржує його у суді.

Хто і скільки заплатив штрафів за показ фільмів за участю російських акторів, заборонених в Україні?

Поки що за подібні порушення Нацрада застосовувала санкцію «попередження». У цьому році перші попередження отримали «Інтер», СТБ і кабельний «Воля CINE+ MIX». Попереду – розгляд результатів перевірок «1+1» і «Інтера», а також призначення ще однієї перевірки СТБ.

9 травня телеканали NewsOne і «112 Україна» включалися з регіонів, але давали слово лише обраним політичним силам, винятково «За життя» чи Опоблоку. Позначки, що це «реклама», не було. Чи є це порушенням?

Головною проблемою української журналістики залишаються необ’єктивність інформаційного контенту, незбалансованість точок зору, систематичне ігнорування журналістських стандартів. Ця хвороба настільки серйозна, що якщо надати право Нацраді реагувати на порушення журналістської етики і стандартів, то ми за доволі короткий термін пройдемо шлях від попереджень і штрафів до звернення до суду щодо анулювання ліцензій великій кількості мовників.

Як ця хвороба лікується? Перш за все, зростанням професійної свідомості журналістів і розвитком саморегуляції. Сьогодні цим питанням безпосередньо займаються Незалежна медійна рада, ІМІ та «Детектор медіа». Останні дві організації вивчають ситуацію із замовними новинами, сюжетами, формують відповідні рейтинги. Впевнений, з часом, у тому числі завдяки цій роботі, в Україні буде побудовано інститут професійної репутації ЗМІ і також врешті-решт відбудеться саморегулювання.

Що потрібно зробити державі зі свого боку? Мають бути внесені зміни в законодавство щодо «фейкньюз». Нацрада повинна бути наділена необхідним інструментарієм для боротьби із поширенням неправдивої інформації в медіа. Наскільки мені відомо, наразі парламентський Комітет з питань свободи слова і інформполітики готує відповідні ініціативи.

До речі, Нацрада нещодавно створила перший прецедент: у грудні ми розглянули питання про те, що телеканал NewsOne транслював «фейкньюз» у прямому ефірі – повідомивши своїм глядачам про засідання Комітету з фінансових питань Конгресу США щодо НБУ, хоча насправді жодних офіційних засідань в цей час щодо України не відбувалося. Телеканал отримав попередження за цей епізод і зараз оскаржує санкцію в суді.

Реклама «Виконуємо закон. Встановлюємо справедливість», яка вихваляє очільника генпрокуратури, йде під плашкою соціальної реклами. Центр протидії корупції вже поскаржився до Нацради з цього приводу. Це порушення?

Хороше запитання. Гадаю, воно має бути адресоване Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики. Саме Держспоживстандарт у нашій країні відповідає за відповідність змісту реклами вимогам закону про рекламу. Але від себе зазначу, що тема соціальної реклами наразі якісно законодавчо неврегульована. Поки що немає чітко виписаної межі, яка б зазначала, в яких випадках і за яких обставин соціальна реклама переходить у статус звичайної реклами.

Якщо спитаєте мою думку, то я позитивно ставлюся до того, що органи державної влади звітують перед суспільством щодо результатів своєї роботи.

Що ж до питання, що саме потрібно зробити, щоб соціальна реклама перестала бути «білою плямою»? Внести зміни в закон про рекламу і наділити саме Нацраду повноваженнями повноцінно регулювати цю сферу.

На відомих українських сайтах, наприклад, на «Кореспонденті» 9 травня можна було побачити відеотрансляції з урочистостей як з Москви, так і навіть з окупованого Донецька. Чи маєте важелі реагувати на це?  

Вважаю, що трансляція будь-яких урочистих заходів, що відбуваються в державі-агресорі, на окупованих або непідконтрольних територіях, є абсолютною дурнею. Редакції цих ЗМІ некритично поставилися до цієї інформації, завдяки чому перетворилися на інструмент популяризації режиму в РФ і терористичних режимів на Донбасі.

Наразі Нацрада не має права регулювати будь-яке мовлення в інтернеті, але, сподіваюсь, з часом, із внесенням відповідних змін в законодавство, які наділять нас правом ліцензувати ОТТ/IPTV-платформи, а також регулювати телерадіомовлення в інтернеті, ми зможемо реагувати на подібні випадки. Зараз подібні історії залишаються в компетенції лише правоохоронних органів і спеціальних служб.

Громадськість з подібними порушеннями до вас звертається?

Дуже рідко, тому що люди знають, що Нацрада поки що регулює тільки ефірне, супутникове і кабельне  телебачення та радіомовлення.

«До 2014 року в Україні працювало 84 російських телеканали, у Росії були представлені тільки два українських»

Спецслужби цікавляться моніторингом, який ви проводите?

Співпраця Нацради і СБУ відбувається в рамках спільної роботи щодо захисту інформпростору України. Перш за все – на прикордонні із державою-агресором і на територіях, що межують із тимчасово окупованими і тимчасово непідконтрольними територіями. Вважаю, що ця співпраця є надзвичайно ефективною.

Нацрада вважає великою проблемою те, що російські телеканали досі транслюються у секторі готельно-ресторанного бізнесу. Чи маєте важелі впливу на це?

Ретрансляцію телеканалів, які були позбавлені права мовити на території України, вважаю достатньо великою проблемою. Особливо в умовах фактичної війни з Росією і наявності окупованих українських територій. Протягом останніх років Нацрада була змушена вилучити із переліку адаптованих 80 російських телеканалів. Більшість із них банально порушували норми закону про рекламу і вимоги Конвенції про транскордонне телебачення. До того ж порушували принципово, ігноруючи наші звернення і пояснення. Довелось реагувати жорсткіше.

Окрема частина телеканалів, зокрема «Дождь», були позбавлені права мовлення в Україні через заперечення територіальної цілісності нашої країни, через «кримнаш».

До речі, до 2014 року в Україні працювало 84 російських телеканали, у Росії були представлені тільки два українських – «Інтер+» і «EnglishClub». Все. Жоден інший український телеканал не отримав права на мовлення в кабельних мережах в Росії. Нагадаю, мова йде про період до 2014 року.

Що стосується ретрансляції російських телеканалів в сегменті HoReCa (сфера індустрії громадського харчування і готельного господарства – «Главком»)  – поки що законодавчо це питання не врегульовано. Але Національна рада разом із правоохоронними органами реагує на скарги громадян і переконує власників готелів і ресторанів припинити цю діяльність. Цим займаються безпосередньо представники НацРади в регіонах.

Ретрансляція російських телеканалів, як правило, не здійснюється з якимсь певним умислом – готелі транслюють всі телеканали, які тільки можуть прийняти на свої супутникові антени.

«Телеканали транслювали карти без Криму неумисно»

У березні цього року телеканали «UA: перший» і СТБ показали в ефірі карту України без Криму, щоправда, швидко вибачилися. Це привід для санкцій?

Моя особиста думка: заперечення територіальної цілісності України в ефірі будь-яким способом має каратися. Максимально жорстко і безкомпромісно. Але більшістю голосів Нацрада проголосувала за те, щоб взяти до відома порушення обох телеканалів. Позиція регулятора полягає в тому, що телеканали транслювали карти без Криму неумисно – це були технічні помилки, а також оперативно відреагували на порушення – публічно вибачилися і покарали винних співробітників.  

Але російський «Дождь», який демонстрував належність Криму РФ, отримав заборону мовити в Україні, а на українські канали навіть санкції не було накладено.

«Дождь» порушував українське законодавство умисно. Журналісти телеканалу літали в Крим напряму з Москви, тим самим порушуючи кордони України, в своїх сюжетах називали Крим російською територією. Якщо пам’ятаєте, після того як Нацрада забанила «Дождь», Наталія Синдєєва (генеральний директор медіа холдингу «Дождь» – «Главком») у своїх інтерв’ю апелювала до російської конституції і російських законів, тим самим визнаючи, що телеканал буде і надалі порушувати українське законодавство та ігнорувати норми міжнародного права.

Гадаю, у подібній ситуації керівництво будь-якого українського телеканалу тисячу разів подумає, ніж умисно ставити в ефір карту України без Криму, Донецька чи Луганська.

Були чутки, що «Дождь» нібито може завести в Україну адаптовану версію свого телеканалу. Чи були якісь спроби з боку росіян?

Теж чув подібні чутки, але жодного звернення до Нацради не надходило. Мені здається, можливо, «Дождю» це взагалі не було потрібно. За інформацією від друзів, які мають свої комунікації із працівниками «Дождя», на телеканалі взагалі не було жодної людини, яка б відповідала за український напрямок. Вони, певно, до сих пір сприймають Україну як звичайну частину російського інформаційного ареалу.

Мовні квоти на радіо і телебаченні. Кого караєте, наскільки регулярно, наскільки великими є штрафи за порушення?

Минулого року Нацрада призначила штрафи 17 радіостанціям за порушення мовних квот. Загальна сума штрафів перевищила 1 млн грн. Але важливо не це. Важливо те, що закон про квоти почав виконуватися з перших днів попри весь скептицизм багатьох експертів. Всі зафіксовані порушення насправді мали технічний характер і не були вмотивованими. І попри той самий скептицизм завдяки квотам ми відкрили для себе велику кількість нових імен і українських композицій, які потрапили в ротації. Також нарешті вирівнявся баланс у доступі до інформації державною мовою для громадян, які спілкуються українською.

Аналогічна тенденція чекатиме і на телебачення. Поки що триває перехідний період, який дає час телеканалам перебудувати своє мовлення таким чином, щоб забезпечувати від 60 до 75% мовлення державною мовою. Але вже з жовтня українська буде повноцінно представлена як у загальнонаціональному, так і в місцевому телеефірі. Завдяки штрафам, що передбачаються за порушення квоти у розмірі 5% від суми ліцензійного збору, новий закон, впевнений, буде виконуватися з перших днів.

Які радіостанції ви штрафували, на які суми?

Серед мережевих радіостанцій, які порушували мовні квоти минулого року: «Ера FM», «Шансон, «Kiss FM», «Вести.Радио» та «Люкс FM». Всі вони сплатили штраф, який складає 5% від суми ліцензійного збору. Найбільший штраф отримала радіостанція «Ера FM» – більше 317 тис. грн.

Але додам, що незалежно від того, яка сума штрафу призначена – 2 тис. чи 300 тис. грн – жодному власнику радіостанції неприємно отримувати цю санкцію. Це питання не тільки втрачених коштів, але й репутації.

Раніше ви скаржилися на брак фахівців, які займаються моніторингом. Тобто це позначається на якості роботи Нацради?

В центральному апараті, у відділі моніторингу Нацради, працюють семеро спеціалістів. Понад 50 фахівців здійснюють моніторинг в регіонах. Але, звичайно, цієї кількості штату недостатньо для виконання тих завдань, які покладаються на Нацраду сьогодні. Обсяги роботи зростають щороку. З одного боку, це дуже гарна історія, яка свідчить про те, що робота регулятора оцінюється позитивно. З іншого – ми вкрай перевантажені. Наприклад, через закон про квоти української мови на телебаченні фахівці здійснюють моніторинг тижневих ефірів більш ніж 400 телеканалів. Перша хвиля моніторингу мовних квот через значне навантаження триває вже більше півроку – спеціалістам Нацради протягом всієї хвилі доведеться записати і промоніторити більше 60 тис. годин телеефіру. І це лише один з моніторингів з більш ніж десятка планових. А ще є позапланові.

Як бути із фільмом «Іронія долі, або З легким паром», який, як і подібні заборонені фільми, українські телеканали продовжують показувати?

За будь-який показ «Іронії долі…» чи іншого подібного кіно, де наявна, наприклад, Валентина Тализіна, що підтримала військову агресію Росії проти України, ми будемо застосовувати санкції. Оскільки цього вимагає пряма норма Закону про телебачення і радіомовлення. Після двох перевірок «Інтер» та й всі інші телеканали перестали транслювати радянські стрічки, у творчому складі яких є артисти, внесені в Перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці.

Не забувайте про те, що правовласником більшості радянських фільмів є держава-агресор, і купуючи права на ті чи інші фільми, українські телеканали сплачують роялті безпосередньо в російський бюджет. Обмеження трансляції подібних фільмів створює умови, за яких українське телебачення банально перестає фінансувати російську військову машину.

Масовий глядач після заборони показу деяких російських серіалів та фільмів може їх  дивитися і в інтернеті.

Держава повинна ставити червоні прапорці в тих місцях, де, на її думку, можливі загрози для країни, для суспільства. Це її призначення. Громадяни ж, на мою думку, повинні самі визначатися, чи готові вони заходити за ці прапорці. Впевнений, що велику кількість подібних фільмів люди і так дивляться нелегально, безоплатно – на російських піратських ресурсах. Тим самим У такий спосіб вони роблять для правовласників цих стрічок більше шкоди, ніж Нацрада, яка обмежує їхню трансляцію на телебаченні.

УВ цій ситуації бачу необхідність: у регулюванні діяльності онлайн-кінотеатрів, що поки продовжують надавати доступ до заборонених стрічок, та у боротьбі із піратством, яке нівелює рівні можливості для легальних учасників ринку. І для цього Національній раді також потрібні додаткові повноваження.

У чому полягає співпраця Нацради і Міністерства інформполітики?

У 2015 році Міністерство очолило процес розбудови українського мовлення на підконтрольні і непідконтрольні території. На виконання рішення уряду при Мінінформполітики була створена міжвідомча Комісія із забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення, яка одразу припинила відключення українських телеканалів і радіостанцій від електромережі за борги, взяла на себе питання щодо розвитку телекомунікаційної інфраструктури в Донецькій, Луганській і Херсонській областях. Національна рада приєдналася до роботи Комісії у якості партнера, разом із Держспецзв’язку, Концерном РРТ, Українським державним центром радіочастот, Міністерством оборони і Генеральним штабом, СБУ, військово-цивільними адміністраціями Донецької і Луганської областей, Херсонською ОДА тощо. За дуже короткий час було побудовано три нові вежі на межі із окупованими територіями. Також було оперативно задіяно нову – спрощену – процедуру ліцензування телеканалів і радіостанцій, яка дозволила протягом трьох останніх років видати близько 100 частот більше ніж 20 телеканалам і радіостанціям, що в звичайних умовах було б неможливо зробити так швидко.

Завдяки залученню технічної допомоги було розбудовано потужну мережу Суспільного мовлення. Тепер, наприклад, Донецька область є абсолютним лідером серед усіх регіонів України за рівнем розвитку FM-радіомовлення. Крим отримує сигнал з території Херсонської області.  На Донбасі і на Херсонщині відновлена робота медіа, які були вимушені покинути окуповані території. Попри складні умови, ми разом з Міністерством інформполітики допомогли створенню і розбудові мовлення нових радіостанцій – «Армії  FM», «Радіо Крим.Реалії», «Тризуб  FM»,  «Радіо Хаят», «Вільне радіо», «95 Паралель»…

Хочу зазначити, що майже вся робота, яку ми разом здійснювали протягом останніх років, була реалізована без окремої статті у державному бюджеті.

Серед останніх спільних проектів – розбудова локального державного цифрового мультиплексу в Одеській області, що дозволило 22 райони, частина з яких знаходилися в зоні «білих плям», забезпечити доступом до сигналу 8 місцевих телеканалів. Таким чином на прикордонні Одещини було створено потужний пояс інформаційної безпеки.

Наступний етап співробітництва – розбудова загальнонаціонального державного мультиплекса, який стане альтернативою приватним мережам, і закриє останні питання щодо надання доступу українцям до національного цифрового телебачення.

19 квітня президент віддав наказ «заглушити» російські і сепаратистські телеканали у прифронтових містах і селищах. Проте і місцеві мешканці, і журналісти повідомляють, що в 10 км від лінії розмежування мовлення як було, так і продовжується. Що заважає його припинити?

Нацрада і Міністерство інформаційної політики мають повноваження забезпечувати лише розвиток телерадіомовлення. Зобов’язання щодо обмеження мовлення з тимчасово окупованих і непідконтрольних територій поклали на себе РНБО і безпосередньо Держслужба спеціального зв’язку і захисту інформації. Наразі система глушіння вже працює. Працює наскільки це дозволяє телекомунікаційна інфраструктура. З часом, впевнений, ефективність глушіння має тільки збільшуватися.

Михайло Глуховський, «Главком»
 
Джерело “Главком