Концепція співрегулювання, представлена у новому законопроєкті «Про медіа», викликає найбільш бурхливу дискусію серед учасників обговорення нових положень. Про те, для чого запроваджується співрегулювання, що є його предметом, як створюється орган співрегулювання і які його принципи діяльності, розповіла виконавча директорка Національної асоціації медіа Катерина М’ясникова під час онлайн-дискусії 10 липня.
Катерина М’ясникова зауважила, що після Революції Гідності у законодавстві з’явилося багато норм щодо регулювання контенту, але визначення того, що є, наприклад, закликом до повалення конституційного ладу або розпаленням міжнаціональної ворожнечі, немає. Тому завжди виникали суперечки щодо того, хто і як має це визначати.
У законопроекті про медіа виписано процес спільного регулювання, його мета – забезпечити участь суб’єктів у сфері медіа у розробці та визначенні вимог до змісту інформації, не дозволити цензуру і уникнути зловживання свободою слова. Альтернативою є пряме регулювання змісту інформації з боку держави. «Це те, чого ми хочемо уникнути, бо коли ми говоримо про контент, а не, наприклад, про порядок призначення перевірок, це завжди оціночні речі», – наголосила виконавча директорка. На її думку, встановлювати у законодавстві чіткі, конкретні обмеження щодо того чи іншого контенту – ризиковано, оскільки це може перетворитися на цензуру. «Але якщо цього не визначати, можна отримати, і ми бачимо останнім часом, приклади зловживання свободою слова», – сказала вона.
Визначення критеріїв, які є предметом співрегулювання, містяться у двох статтях нового акта. Катерина М’ясникова розповіла, що під час обговорень європейські експерти наголошували на тому, що потрібно чітко визначити предмет співрегулювання, розділити повноваження регулятора і спільного регулятора. Законопроект містить вичерпний перелік питань, за якими має діяти спільне регулювання і визначати стандарти, принципи, розробляти правила і кодекси. Стаття 36 визначає контентні обмеження. «Коли ми на робочій групі дивилися на цей перелік, ми дійшли абсолютної згоди, що це те, що вже є, і просто треба зібрати докупи в одній статті, щоб ним було легше користуватися», – сказала експертка.
До інформації, яку заборонено поширювати на території України, віднесену таку: заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, висловлювання, що розпалюють ворожнечу чи ненависть, висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків, пропаганда або заклики до тероризму, порнографічні матеріали, пропаганда вживання наркотичних засобів тощо.
Друга частина предмету співрегулювання визначена у статті 119. Це – матеріали, що містять популяризацію і пропаганду держави-агресора, недостовірні матеріали щодо збройної агресії, програми та матеріали, серед учасників яких є особи, що входять до Переліку осіб, що створюють загрозу національному медіапростору, і позитивне висвітлення діяльності органів влади держави-агресора. За словами експертки, «це ті речі, які є необхідними під час збройної агресії і будуть діяти тільки на цей час, з цього приводу деталі також визначатиме орган співрегулювання».
Також належить до предмету спільного регулювання встановлення критеріїв віднесення осіб, що поширюють онлайн-медіа без здійснення добровільної реєстрації, до суб’єктів у сфері онлайн-медіа. За словами Катерини Мясникової, у законопроєкті передбачено, що співрегулювання дозволить у дискусії з індустрією встановити ці критерії не рішенням держави, а рішенням індустрії і держави спільно. Також предметом співрегулювання є захист психічного і фізичного розвитку дітей і затвердження правил мовлення у дні пам’яті.
Предмет спільного регулювання не охоплює основні етичні стандарти журналістики, такі питання, як висвітлення джерела, висвітлення судових справ, повага до приватності. «Те, що є в Кодексі журналістської етики, не віднесено до предмету співрегулювання і акти спільного регулювання стосуватися цього не будуть», – пояснила Катерина М’ясникова.
Виконавча директорка розповіла, що орган співрегулювання за формою є громадською спілкою, її засновниками є ліцензіати-реєстранти та їх галузеві об’єднання. Вона окреслила процедуру створення такого органу, звернувши увагу на те, що у перші півроку після ухвалення закону не можна буде ініціювати створення органу спільного регулювання. «Це робиться для того, щоб всі ті, хто має зареєструватися або перереєструватися як онлайн-медіа чи друковані медіа, мали можливість стати учасниками робочої групи і долучитися до створення статуту», – сказала експертка.
Законопроект визначає чотири принципи діяльності органу співрегулювання. Відкритість до вступу – якщо ви є суб’єктом у сфері медіа, вам не може бути відмовлено в участі в органі співрегулювання. Добровільність участі – у будь-який момент можна вийти з органу, виконавши всі фінансові зобов’язання. Сплата членських внесків, що потрібні для утримання цього органу, а також обов’язковим є високий професійний рівень експертів органу спільного регулювання.
До повноважень органу співрегулювання належать дві функції: прийняття кодексів (правил) щодо предмету спільного регулювання і забезпечення функціонування експертних комісій, які будуть надавати індивідуальні висновки щодо кожного окремого кейсу, що стосуватиметься конкретних суб’єктів і конкретних ситуацій в межах предмету спільного регулювання.
За словами Катерини М’ясникової, кодекси розроблятимуться окремо за кожним пунктом предмета спільного регулювання, і для них визначено прозору процедуру. «Кодекси – це орієнтири, аби не допускати тих речей, які є загально заборонені у цивілізованому суспільстві, а не лише у медіа», – підкреслила експертка.
Також на орган співрегулювання покладена функція створення експертних колегій, які надаватимуть експертні висновки. На експертизу можуть бути передані питання, що перебувають на розгляді Національної ради у будь-який момент до винесення остаточного рішення. Ініціатором може бути як суб’єкт у сфері медіа, так і Національна рада. Висновки експертних колегій мають рекомендаційний характер. «На мою думку, якщо Національна рада невмотивовано не дослухається до висновку експертної колегії , яку вона сама обрала, відповідно до кодексу, який вона сама підтримала, то це буде максимально твердою позицією для оскарження такого рішення у судовому порядку. І компанія зможе захистити себе, а органспіврегулювання може привернути увагу до заангажованості регулятора», – зауважила Катерина М’ясникова.
«Для мене як представника індустріальної організації органспіврегулювання є, без сумніву, шансом для напрацювання індустріальних вимог спільно з регулятором, особливо щодо складних питань у регулюванні контенту», – підсумувала експертка.
