У День гідності та свободи вшановуємо героїв і віримо в перемогу

Напевно, пройдуть роки, і наші нащадки в цей День виходитимуть на майдани своїх міст із усвідомленням історичної справедливості – бо Україна відбулася як вільна й успішна держава, в якій дотримання демократичних цінностей стало нормою.

Напевно, пройдуть роки, і наші нащадки в цей День виходитимуть на майдани своїх міст із усвідомленням історичної справедливості – бо Україна відбулася як вільна й успішна держава, в якій дотримання демократичних цінностей стало нормою.

 Саме з такою метою виходили українці і на той перший Помаранчевий Майдан у листопаді 2004 року, від якого власне і започатковано День гідності та свободи, і в час Революції Гідності.

 У листопадові дні 2013-го після страшного розгону мирних протестувальників захищати європейське майбутнє своїх дітей вийшов увесь Київ, вся країна, яка мобілізувалася і показала зрадливій владі, що так із українцями чинити не можна. Кажучи «українці», говоримо про громадян всіх національностей, бо ж перші жертви – Сергій Нігоян і Михайло Жизневськиий ¬¬– вірменин і білорус ¬– стали першими героями української Небесної сотні.

Відтоді і до сьогодні у підступній гібридній війні, розв’язаній країною-агресором, маємо страшні статистичні цифри загибелі людей різних національностей і професій, як військових так і цивільних. Серед них немало журналістів, першими з-поміж яких були В’ячеслав Веремій – журналіст газети «Вести» й Ігор Костенко – редактор «Вікіпедії». Загалом за час проведення АТО під час виконання свого громадянського і професійного обов’язку загинуло 14 журналістів, 9 із них висвітлювали події, що відбуваються на сході країни, а п’ятеро – були добровольцями, які добре розуміли, що ризикують власним життям, але не могли вчинити по-іншому.

 Багато хто думає, що дуже просто організувати Майдан, варто лише вкласти в цю кампанію побільше грошей. Але це – велика помилка. Жоден Майдан за гроші не організуєш, хіба що вдасться вивести масу тітушок, які при першому ж пострілі кинуться врозтіч. Майдан – це суто українська традиція самоорганізації людей – це Чорна рада, яка організується знизу і розходиться лише тоді, коли досягає певної мети. У нас є багато негараздів, які треба звести нанівець, але нині ми боремося із зовнішнім ворогом, і перемога у цій боротьбі – це найбільша наша ціль. Тільки здобувши цю перемогу, ми станемо по-справжньому вільними і незалежними.

 

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше