«Українцям потрібна вдосконалена версія візуальних позначок» – висновок наукових досліджень Міжвідомчої робочої групи

Перш ніж впроваджувати механізм захисту дітей від загроз в аудіовізуальному просторі, учасники Міжвідомчої робочої групи, які працюють над цим проектом, вирішили вивчити думку тих, на кого вона буде зорієнтована – українських батьків. Було проведене масштабне соціологічне наукове дослідження, яке дало відповіді на низку гострих питань. Зокрема, чи потрібні, на думку батьків, візуальні позначки в ефірі та чого бояться самі діти на екранах.




Результати досліджень представили кандидат психологічних наук, заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Любов Найдьонова, художник-графік, кандидат психологічних наук, старший наукових співробітник лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти ІСПП НАПН України Наталія Череповська, кандидат історичних наук, провідний наукових співробітник лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти ІСПП НАПН України Олексій Баришполець.



Передусім варто відзначити, що дослідження засвідчили, що батьки зацікавлені отримувати додаткову інформацію про передачі, які переглядають їхні діти.




Любов Найдьонова у своїй доповіді наголосила на тому, що батьки зацікавлені у такій системі. Навіть більше, на їхню думку, потрібно ретельніше диференціювати ризики. «Та система позначок, яка діє нині – зелене коло, жовтий трикутник і червний квадрат, хоч і показують ризик, але не показують, який саме. Цього недостатньо», – зазначила вона.




Також складено узагальнений портрет батьківського ставлення до впливу телебачення на розвиток дитини. Як показує дослідження, батьки усвідомлюють ризики, які криються за екраном. Так, наприклад, у зовсім юному віці діти часто «фоново» дивляться телевізор, під час годування, ігор та ін. У більш зрілому – найбільше застереження викликає те, що діти починають копіювати моделі стосунків із перекрученими людськими цінностями, імітують різного роду дії, ситуації тощо.




Співробітники інституту провели всього 15 фокус-груп, у яких взяли участь 125 учасників з усіх регіонів України. Усього було оброблено 47 годин відеозаписів та 442 сторінки письмових протоколів.




Одним із найважливіших моментів другого засідання Міжвідомчої робочої групи було представлення пілотного варіанту позначок. «Це ще не те, що не остаточний, а навіть не пілотний варіант. Це просто попередні напрацювання, узагальнення всього, що було сказано батьками. Зараз ми їх будемо доопрацьовувати», – пояснює Наталія Череповська. Під її керівництвом проведено низку досліджень про те, як батьки уявляють графічні версії позначок негативного телеконтенту. Їм було запропоновано намалювати свій варіант. Науковці вивели середнє арифметичне і розробили перший варіант:




Із цих графічних зображень зрозуміло, які є застереження до наповнення ефіру: еротика, насильство, пиятика, лайка (брутальні висловлювання), далі три значки зображують насильство і жорстокість, кровопролиття, дві піктограми позначають жахіття і страх, наркотики, магію і фентезі.




Олексій Баришполець вивчав уявлення дітей про ризики негативного впливу телебачення. Складовою частиною дослідження став всеукраїнський конкурс дитячих робіт «Телебачення очима дитини».



Опитування дітей молодших класів проводили десятикласники експериментальних шкіл, де з цього року впроваджується спеціальний предмет медіакультура. «Чому ми вдалися до такого методу? Він виявився ефективним, тому що дітлахи, розповідаючи про своє бачення, ставлення, розуміння телеконтенту, були набагато відвертішими зі своїми друзями зі старших класів, ніж якби з ними працювали вчителі, шкільні психологи чи науковці», – пояснює він.




Науковець докладно зупинився на двох надзвичайно важливих проблемах. Перша з них пов’язана з тим, що діти, починаючи з 8 років і далі, починають розрізняти реальну дійсність. У зв’язку із цим сцени насильства, жахів – все те, що викликає негативну реакцію дітей чи негативний вплив на дітей, що є у фільмах, серіалах, викликають менший жах у дітей, ніж прості інформаційні повідомлення про вбивства, катастрофи, аварії, сюжети, про які показують у теленовинах, радіоповідомленнях та в іншому новинному контенті. «Є просте і зрозуміле пояснення: те, що відбувається і зображується у фільмі, – це продукт уявлень сценариста, режисера, продукт гри акторів. А те, що повідомляється в новинах, сьогодні відбулося десь і з кимось, а завтра може статися тут і зі мною. І це найбільше лякає дітей», – зазначив Олексій Баришполець. Тому й виникає актуальне питання: якщо буде запроваджено систему позначок, то в який спосіб, яким чином маркуватимуться теленовини, новинний контент? Це є справжньою проблемою, оскільки фільми і все інше можна маркувати заздалегідь, але не новини.




Другий аспект, на якому зупинився Олексій Баришполець і який відображено в дослідженнях, – це сприйняття батьками системи телепозначок і ставлення батьків взагалі до проблеми: діти в телепросторі, діти біля екрану. У діаграмах запропонованої презентації було продемонстровано, скільки часу діти перебувають перед телевізором та зроблено висновки про те, що чим меншою є дитина, тим більше часу вона проводить біля блакитного екрана. «Старші діти (від 8 класу і вище) сприймають телебачення однаковим, сірим, нудним, нецікавим, де панує реклама, де панують стереотипні жахи. І тому вони дивляться через інтернет те, що їх цікавить», – констатує науковець.




Також він поінформував, що ставлення батьків до того, як діти дивляться телебачення, надзвичайно різноманітні. У багатьох сім’ях існують правила перегляду, і їх дотримуються. У деяких родинах існують традиції, коли батьки з дітьми разом переглядають телепередачу й після перегляду продовжують обговорення побаченого по телевізору. Проте в інших сім’ях погляди батьків на ці проблеми зовсім інші: це абсолютна байдужість і повна свобода дитини біля екрану телевізора.



«Тому з огляду на сказане вище, впровадження системи позначок видається складним без широкої пропаганди на телебаченні, без масованої телеосвіти, медіаосвіти на телебаченні всього населення. Якщо проблема щодо розуміння дітьми позначок вирішуватиметься набагато простіше через медіаосвіту в середній школі, то для впровадження у широких верствах населення потрібна саме така широка, різноманітна, тривала пропаганда цієї системи і цих ризиків на телебаченні, радіомовленні, в пресі», – підсумував Олексій Баришполець.




Наступне засідання робочої групи планується у формі круглого стола на 29 травня 2012 року. Під час його проведення має відбутися широке обговорення якісних результатів наукових дослідженнь, з якими докладніше можна ознайомитися на сайті Національної ради. Також науковці Інституту соціальної та політичної психології НАПН України представлять звіт про статистичні результати досліджень уявлень батьків і дітей про ризики телевізійного контенту. Крім цього, члени робочої групи обговорять інші ініціативи, які вже надійшли і ще надійдуть на розгляд членів Міжвідомчої робочої групи.




Круглий стіл має відбутися за широкої участі представників телерадіокомпаній та громадських інституцій.




Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше