19 квітня в Національній раді за участі представників телерадіокомпаній, членів Громадської ради, психологів, фахівців у сфері захисту дітей, громадськості відбулося розширене засідання робочої групи зі створення правил захисту дітей у медіа. Регулятор метою цієї зустрічі визначив професійне обговорення з виробниками програм та іншими спеціалістами спірних питань висвітлення в ефірі телекомпаній гострих соціальних проблем, які тією чи іншою мірою стосуються прав дітей, та знайти ефективні шляхи співрегулювання цих важливих питань.

Робоча група із  захисту дітей від негативного впливу медіаконтенту працює в Національній раді два  роки. Результатом колективного обговорення і зустрічей став укладений спільний акт узгодження щодо висвітлення ЗМІ теми сексуального насильства над дітьми. Водночас попри певні позитивні кроки, які вживаються медіа для захисту дітей, час від часу трапляються випадки неналежного висвітлення журналістами різних аспектів, пов’язаних із ситуаціями, які можуть нести потенційні загрози емоційному й психологічному здоров’ю дітей та їх соціалізації.

Тема захисту дітей також є дуже важливою для Ради Європи і європейських регуляторів, нагадала координатор проектів Офісу Ради Європи в Україні Галина Смірнова. На міждержавному рівні ухвалено низку документів, що затверджують стандарти. Ці акти є у перекладі українською мовою, тож цим досвідом можна вільно послуговуватися.

Перший заступник голови Національної  ради Ольга Герасим’юк наголосила, що регулятор зацікавлений у тому, щоби гострі теми звучали на телебаченні. Однак при цьому необхідно, «щоб це робилося у належний спосіб, з урахуванням усіх правил і в належний час». Щоб сформувати професійний ринок, робочій групі треба докласти чимало зусиль і розробити деталізовані правила захисту дітей, яких, на жаль, в Україні досі немає.

Ольга Герасим’юк зауважила, що для телеканалів часто виправданням служить те, що жодним регулівним актом не визначені критерії, за якими оцінюється шкода медіаконтенту. Уявлення про те, що може негативно впливати на дітей, дуже різні, і межі, на  жаль, тут розширені аж до відверто натуралістичних та жорстоких сцен. Натомість менші причини, які впливають на дитину і на те, як формується її світогляд і сприйняття світу, не беруться до уваги. Однак виробники програм, які мають свої цілі, повинні також думати про глядача, і передусім про дітей, котрі можуть бачити подібні передачі. Вони повинні усвідомлювати, що є різні рівні сприйняття. Тож робоча група має рухатися і в цьому напрямі, щоб спільно вироблені правила стали загальноприйнятними для всіх телемовників.

Український медіаринок нині підійшов до тієї точки, коли має усвідомити необхідність самообмеження, висловилася головний редактор сайту «Детектор медіа» Галина Петренко. І це самообмеження можна реалізувати шляхом механізму само- і співрегулювання.  У такий спосіб і наявний досвід інших країн, і міжнародна практика, і нинішні зусилля регулятора й індустрії зможуть зростися в єдиний дієвий механізм.

Говорячи про сучасні тенденції, Ольга Герасим’юк поділилася, що часто медіа використовують історії дітей, сподіваючись, що вони будуть наукою для інших. Однак украй рідко люди роблять узагальнені висновки з подібних програм, частіше просто смакують ситуаціями і нічому не навчаються. А таке жертвоприношення окремої дитини є наслідком «совка», коли особистість не мала ціни.

На важливості якісного просвітницького контенту зосередила свою увагу Тетяна Цюман, психолог, голова правління Українського фонду «Благополуччя дітей». Вона радить з метою просвітництва і навчання не використовувати конкретні ситуації, а вчити дітей правил безпеки. Тоді дитина зможе себе захистити і справді відчуватиме, що її проблеми можуть бути вирішені.

Ці тези були підтримані й керівником управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини Оленою Чорною. Практика її діяльності свідчить, що нині люди, на жаль, малообізнані щодо своїх прав і не вміють себе захищати. Тому необхідно пропонувати механізми розв’язання проблеми, не завжди виносячи болючі історії на екрани. Медіа мають «у голові тримати», що кожна дія, яку вони роблять, має бути виключно в інтересах дитини.

Учасники засідання у процесі обговорення торкнулися кількох тем – кваліфікації психологів, котрі працюють на телеканалах і на чиїх плечах лежить оцінка і супровід дітей, яких залучають до різних шоу і програм; вибору фахівців, яких можуть залучати до оцінки програм регуляторний орган і телемовники, адже відповідно до застарілого закону, яким послуговуються юристи, експертами вважаються лише ті, хто має відповідну державну реєстрацію, тощо.

Також було представлено досвід Литовської Республіки, яка законодавчим актом визначила критерії шкідливого для дітей контенту, обмеживши його  трансляцію на телебаченні. Ці критерії надалі можуть бути використані і робочою групою при створенні відповідного співрегулівного документа. 

Обговорено і редакційні правила щодо захисту неповнолітніх, напрацьований медіагрупою «StarLightMedia». Документ отримав загальну схвальну оцінку як свідчення того, що телеканали працюють над питанням належного захисту дітей. Водночас до нього були висловлені зауваження і  пропозиції, які будуть опрацьовані надалі. Робоча група вирішила взяти цей документ за основу, а опрацювавши його належним чином, залишити лише ті пункти, що є типовим для всіх  телевиробників, доповнити і структурувати.

Крім того, учасники зустрічі погодилися, що далі працюватимуть над наступним спільним актом, що стосуватиметься питання висвітлення в медіа суїциду. Паралельно триватиме робота над визначенням критеріїв контенту, що може негативно впливати на дітей.

Галина Смірнова повідомила, що за підтримки Офісу Ради Європи в Україні для представників робочої групи та індустрії на 25 квітня заплановано проведення семінару «Захист неповнолітніх від шкідливого контенту у медіа», на якому експерти з Литви і Нідерландів розкажуть про відповідний досвід у різних країнах Європи. Вони на конкретних прикладах пояснять, як має відбуватися регулювання контенту, що може негативно впливати на дитячу аудиторію, і як убезпечити дітей, які залучені до виробництва програм, від будь-якої травматизації.