Черговий захід медіарегулятора для консультацій із представниками громадянського суспільства щодо недопущення в медіа дискримінації і мови ворожнечі за ознаками національної, расової, сексуальної і гендерної належності, релігійної визначеності та іншими ознаками, що є чутливими для людей, відбувся 18 квітня. На ньому обговорювали питання критеріїв визначення інформації, що може бути дискримінаційною до спільнот ЛГБТІК.
Голова Національної ради Ольга Герасим’юк висловила подяку представникам громадських, правозахисних організацій, офісу Омбудсмана, що долучилися до обговорення цього важливого питання. Вона зауважила, що регулятор нині обговорює цілу низку тем, які з набуттям чинності Законом «Про медіа» потребують більшої визначеності й розуміння підходів для регулювання. Новий Закон чітко встановив відповідальність медіа за інформацію, що може ображати, підбурювати до утисків чи ненависті до окремих категорій населення. Розробкою критеріїв до змісту інформації здебільшого опікуватимуться органи спільного регулювання, діяльність яких передбачена законодавчо. Однак до того, як вони будуть створені, медіарегулятор за своїм розумінням буде визначати ті меседжі, що можуть бути потрактовані як порушення.
Саме тому для Національної ради важливо почути думки людей, які, можливо, краще розуміються на тому, які висловлювання, твердження можуть бути мовою ворожнечі до окремих категорій громадян.
«Тема захисту прав ЛГБТ-спільнот довгий час була табуйована в українському суспільстві, і навіть нині, треба відверто зізнатися, вона по-різному сприймається… Нам важливо донести до медіа головні тези і правила, чого не можна допускати у жодному разі. І для себе визначити, на що потрібно звертати увагу під час моніторингів», – сказала Ольга Герасим’юк.
Вона також відзначила, останніми роками соціологія фіксує, що українське суспільство проявляє більше толерантності, це підтвердив у травні цього року Київський міжнародний інститут соціології. Однак, наприклад група «Рейтинг», яка проводила глобальне дослідження 2021 року, зробила висновки, що 47% опитаних все ж таки є нетолерантними до ЛГБТІК-спільнот. Нині в Україні вже створено багато громадських організацій, які мають можливості ці теми порушувати, роз’яснювати, працювати для просвітництва. І надзвичайно приємно відзначити, що в медіа не так часто трапляються стереотипи минулих років, і що серед представників і представниць медіа рівень толерантності значно вищий за загальний зріз. Наприклад, у дослідженні Інституту масової інформації за 2021 рік відзначається прогрес у питанні толерантності журналістів до ЛГБТІК-спільнот: тільки у 5,2% проаналізованих матеріалів була наявна некоректна термінологія, і лише у 1,9% проаналізованих матеріалів простежувалася мова ворожнечі. Однак ми маємо йти далі і досягати того, щоб медіа удосконалювали знання і у своїх матеріалах не допускали нетолерантності.
Представник Уповноваженого з рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Михайло Спасов відзначив, що нове медійне законодавство покращує правову захищеність вразливих груп громадян і дає змогу національному медіарегулятору краще боротися із проявами дискримінації у сфері медіа. Він заявив, що Офіс Омбудсмана готовий надавати в цьому всіляку підтримку. Водночас Михайло Спасов повідомив, що за вчинені правопорушення за дискримінацію важко притягнути до відповідальності. Із понад 430 кримінальних проваджень 2022 року лише 8 були направлені до суду з обвинувальними висновками, це всього 2%. Зараз триває робота над покращенням положень Кримінального кодексу щодо порушень на основі дискримінації за різними ознаками.
Над удосконаленням норм українського законодавства працюють і правозахисні групи й об’єднання, які захищають права, зокрема і ЛГБТІК-спільнот, повідомила Ірина Яковець, докторка юридичних наук, юристка платформи «Боротьба за життя» і благодійної організації «100% життя».
Докладно, якими мають бути функції критеріїв дискримінаційної інформації, які мають бути вимоги до критеріїв та які свободи необхідно зберігати при висвітленні тем ЛГБТІК-спільнот, пояснив Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO, в.о. президента ВГО «Гей-Форум України».
Зокрема, у його презентації було визначено такі аспекти:
Він також поставив запитання учасникам, чи можуть українські медіа цитувати прямі заклики до вчинення злочинів, мотивованих нетерпимістю, які є крайньою формою непримиримого та дискримінаційного ставлення, в поєднанні з пропагандою російського тоталітарного режиму. В ефірі одного з каналів 17 квітня 2023 року було процитовано одного з російських політиків, який закликав: «Украинский солдат!… Гомосексуалы танцуют на Крещатике. Ты православный? … Бросай всё. Иди в Киев. Разберись со сволочами!»
На це питання відповіла Єлизавета Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики. Вона сказала: Чи мав право канал робити цей сюжет? – Так, мав. Чи мала право там звучати така позиція? – Так, мала. Вона наголосила: «Це є свобода слова. Інше питання – ми маємо оцінити завжди контекст: що звучало, чи медіа відмежувалося від цих дискримінаційних слів, чи поставило плашки, наприклад на гомофобну позицію, чи дало адекватний фідбек і пояснило, що це є дискримінація. Чи дало для балансу думку експертів і правозахисників». За її словами, треба завжди дивитися на контекст. Саме для цього і потрібна ця дискусія, щоб виробити правила, щоб оцінювати інформацію в контексті.
Учасники дискусії погодилися із цією думкою, бо в подачі інформації завжди має бути збалансованість, треба завжди звертати увагу на мету, з якою була використана цитата. Лише в такому комплексному підході можна визначати, чи була дискримінація, мова ворожнечі і порушення законодавчих вимог.
Свої переконання щодо теми утисків і мови ненависті висловив і Андрій Кравчук, експерт із адвокації правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ». Він наголосив, що світ змінюється. Змінюються і погляди людей на спільноти ЛГБТІК. Якщо про такі питання можна було раніше прочитати лише в окремих виданнях, то нині ці теми вільно обговорюються в усіх медіа. І важливо у цьому контексті зберегти свободу слова, свободу вираження поглядів. Не можна забороняти людям висловлювати будь-які свої думки, головне, щоб у цих висловлюваннях не було закликів до ненависті і ксенофобії. Українські журналісти, на його думку і на думку всіх учасників обговорення, якраз і є тією частиною суспільства, яка перша стала проявляти не тільки толерантність, а й закликає до толерантності, обґрунтовано пояснює, чому ця толерантність є важливою для українського суспільства.
Ольга Герасим’юк у своїх поясненнях також наголосила, чому толерантність, рівні права як для національних меншин, так і для вразливих категорій населення є важливими в Україні. – Не тільки тому, що ми прагнемо вступити до Європейського Союзу. В українських традиціях принципи рівноправ’я завжди були на чільному місці. І хоч як старається ворог розворушити теми нетерпимості й ворожнечі, йому це не вдається. Ми бачили, які були інформаційні вкиди на початку повномасштабного вторгнення, ми постійно чуємо від пропагандистів про нацизм української влади, нам відома політика і переконання найвищого кремлівського керівництва щодо ЛГБТІК-спільнот, їхню ущербність, а відповідно і неправомірність існування. Нас постійно намагаються зіштовхнути лобами, сказала вона, аби ми в своїй країні проявляли таку ж лють і ненависть, вчиняли такі самі людиноненависницькі дії, як і вони. Але це російській пропагандистській машині не вдається. І ми повинні й далі разом протистояти цим провокативним діям ворога, і для цього нам треба виробити певні правила, визначити неприйнятну лексику.
Як заявив один із учасників обговорення, для України притаманні відчуття волі і свободи, тому саме ці світоглядні поняття мають транслюватися і в українських медіа, саме це робить наше суспільство відкритим і демократичним.
Ольга Герасим’юк пояснила, що найважче боротися з проявами гомофобії і гетерофобії в соціальних мережах. Національна рада також не може впливати і на окремих блогерів, тому напрацьовані критерії та обмеження застосовуватимуться лише до діяльності суб’єктів у сфері медіа, тобто телебачення, радіо, онлайн-медіа, преси та надавачів доступу до відеоконтенту, якщо такі будуть зареєстровані в Україні. Однак це обговорення, цікаві думки, що були висловлені учасниками, підштовхують до того, що на часі така розмова і з самими медіа. Національна рада після всіх проведених консультацій планує провести зустрічі із керівниками і редакторами медіа, аби порушені питання та висновки обговорення прозвучали і для них також. Адже лише в діалозі можна знайти порозуміння і баланс. Крім того, Національна рада планує залучати учасників обговорень для надання експертних оцінок у разі виявлення ознак порушень у медіа.
