Як Європа веде боротьбу з фейковими новинами?
Відділення фактів від домислу в сучасних медіа стає нездійсненним завданням. В епоху хештегу фейкових новин, інтернету і медіа взагалі виникає проблема наявності домислів, які зазвичай занадто далекі від правди. Які правила та ініціативи для забезпечення точності та об’єктивності передачі новин та інформації про поточні справи існують в Європі? Наскільки європейські й національні законодавчі положення можуть захистити від сумнівних новин або хоча б забезпечити наявність кодексів доброчесної поведінки?
Європейська аудіовізуальна обсерваторія (далі – ЄАО) опублікувала новий Звіт «Факти, нічого крім фактів?».
У першому розділі розглянуто визначення принципів «точності, об’єктивності та справедливості» з погляду різноманітних медіа та інтерес медіа до застосування таких принципів у своїй діяльності. «Якісна» преса вже давно визначилась щодо того, що точність є основним моральним зобов’язанням кожного журналіста у прагненні досягти належного професійного рівня й авторитету.
Мовники пов’язують гарантію точності, об’єктивності і справедливості з метою залучення аудиторії до їх трансляцій через рівень довіри до них. На карті два аспекти: репутація і цільова аудиторія. У цьому контексті також важливого значення набувають громадські інтереси: Європейський суд з прав людини, який розміщується у м. Страсбурзі, розглядає новинні звіти та висвітлення питань, що стосуються поточних справ, як найбільш захищені в рамках забезпечення права на свободу вираження поглядів, коли йдеться про «питання, що становлять державний інтерес» і «громадську зацікавленість».
У другому розділі документа розглянуто положення європейського права стосовно точності і справедливості подачі новин та інформації про поточні справи. Оскільки Європейський Союз фактично не має обов’язкових юридичних положень щодо врегулювання цієї проблеми, цим займається Рада Європи і Європейський суд з прав людини, які прагнуть до напрацювання належної практики для врегулювання відносин в аудіовізуальній сфері, друкованих медіа та під час висвітлення новин і поточних справ онлайн. Причиною цього є також той факт, що Європейський суд стежить за дотриманням положень Європейської конвенції з прав людини і належним їх застосуванням. Стаття 10 вказаної конвенції фактично гарантує право на свободу вираження поглядів, тому держави-члени мають позитивний обов’язок забезпечувати право громадян на отримання через телебачення і радіо об’єктивної та точної інформації, різноманітність думок і коментарів. Як наслідок Європейський суд з прав людини розробив належну судову практику з вказаних питань. Автори Звіту зазначають, що дотримання етики журналістики може забезпечити медіа додатковим захистом відповідно до статті 10 Європейської конвенції з прав людини, однак проблеми з дотриманням принципу «відповідальної журналістики» можуть призвести до того, що Європейський суд запровадить санкції стосовно медіа відповідно до статті 10 Конвенції.
У третьому розділі Звіту розглянуто європейські стандарти і політику різних органів Ради Європи перш ніж перейти до інструментів, що запроваджені і застосовуються національними медіа-регуляторними органами. Починаючи з 1970 року, Комітет Міністрів Ради Європи і Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалили близько 80 рекомендацій та резолюцій, які стосувалися діяльності медіа. Серед ключових питань – журналістська етика, обов’язки державних медіа, право на відповідь і дифамацію тощо. У цьому розділі також розглянуто кодекси поведінки, прийняті професійними групами за інтересами, серед яких Міжнародна федерація журналістів (і її декларація принципів поведінки журналістів), Мережа етичної журналістики, Європейська федерація журналістів та Альянс незалежних прес-рад Європи.
В окремих розділах, що представлені в документі, основна увага сфокусована на національних правилах і правових положеннях, що стосуються точності і об’єктивності під час телерадіомовлення, у друкованих виданнях та в онлайн-медіа (всього 11 різноманітних звітів держав) з охопленням таких країн, як Великобританія, Ірландія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, Фінляндія і Франція.
На завершення у звіті міститься резюме стосовно останніх дій Ради Європи у цій галузі. Це нова резолюція, ухвалена у квітні 2018 року, що стосується редакційної цілісності. Вона підтверджує, що професіонали медіа підзвітні громадськості і повинні підтримувати високі редакційні стандарти та застосовувати кодекси поведінки, які забезпечують дотримання таких основоположних етичних принципів, як правдивість, точність, незалежність, справедливість, неупередженість, гуманізм і підзвітність. У новій резолюції також підтверджується мета щодо декриміналізація дифамації при наявності певних умов.
Автори документа підкреслюють важливу роль, яку відіграють національні медіа-регуляторні органи в забезпеченні інтересів глядачів, читачів, підписників, забезпечуючи довіру громадськості до повідомлень у медіа про новини і поточні справи.
