Якщо країна навчилася користуватися інтернетом, значить, вона здатна реформуватися

Інтернет не лише як простір комунікації, а й як простір схвалення державних рішень нині стає головною темою для експертів європейських країн. Керівний комітет Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства, який об’єднує представників 47 країн, розробляє стратегію інтернет-урядування на 2013-2015 роки.



Інтернет стає на найвищому рівні найбільшою та єдиною площиною для ідей розвитку й політичних рішень загальноєвропейського рівня. Перші кроки для спільних європейських підходів уряди країн зробили ще десять років тому, в грудні 2003, на Світовому форумі в Женеві. Декларація про сприяння інформаційних суспільств включала в себе й декларацію щодо переходу на інтернет-урядування урядами всіх країн. Декларація щодо електронного врядування, як єдино можливого управління змінами, була посилена та підтверджена країнами Ради Європи у листопаді 2005 року на черговому Світовому форумі, що проходив у Тунісі.



Сьогоднішня акселерація інтернету підштовхує європейських експертів до оновлення та розширення загальноєвропейських підходів. Інтернет-урядування згідно із спільним напрацьованим баченням має об’єднувати урядовий державний рівень, бізнес, недержавний і громадський сектори. Уряди країн нині рекомендують пришвидшити створення єдиних принципів, норм, законів, правил і традицій для інтернет-урядування.



Інтернет-урядування окремих європейських держав стає певним індикатором успішного розвитку країни загалом. Найбільш успішним прикладом нині вважається Естонія. У довідниках Ради Європи її вже називають е-Естонія. Державний портал(www.eesti.ee) надає сотні електронних послуг від державних установ. Не виходячи з дому, можна оформити надання допомоги по догляду за дитиною чи перевірити стан нарахування пенсії. Міністри уряду Естонії мають можливість брати участь у засіданнях дистанційно. Не потрібно роздруковувати тисячі сторінок різних паперів. Сам естонський уряд заохочує громадян не ходити до чиновників. В усіх державних і приватних установах створено «віртуальні кабінети». Приймають там цілодобово. 2005 року Естонія стала першою країною, де на загальнонаціональних виборах можна було проголосувати через інтернет. Спеціальна система дозволяє виборцям віддавати свої голоси з будь-якого комп’ютера, незалежно від місця перебування в момент голосування (чи то вдома, чи закордоном). Інтернет в Естонії – це соціальне право. Вихід в інтернет є в усіх шопінг-центрах, АЗС, кафе, місцях для розваг. 95% громадян Естонії користуються системою електронного посвідчення особи (ID-картка). Вона обов’язкова для всіх, кому виповнилося15 років, і є цифровим допуском до будь-якої захищеної електронної послуги. Спектр її дії широкий – від засвідчення особи, електронного підпису до проїзного квитка в транспорті. Одна з найбільш поширених інтернет-систем у країні – це комерційна е-реєстрація. Завдяки цій системі було встановлено світовий рекорд – нове підприємство зареєстрували за 18 хвилин. Громадяни країни також активно користуються порталами е-здоров’я та е-школа.



В Італії мають намір тестувати інтернет-систему операційних центрів великих туристичних міст, які об’єднують транспортну інформацію, планування і поточну діяльність туристичних агенцій, культурних та історичних пам’яток, резервування тощо. У Німеччині працює центр, який координує роботу 30 муніципальних служб й розробляє інтернет-комунікацію для оповіщення про погодні умови, ситуацію на дорогах. В Амстердамі та Барселоні впроваджують так звані «інформативні дошки міст», на яких відображаються основні показники життєдіяльності (від кількості використовуваної енергії до кількості наявних робочих міст; від он-лайн спостереження за якістю води у річках до пошукової системи найближчого дефібрилятора для надання невідкладної допомоги у разісерцевого нападу). Бюджетом Нідерландів передбачено, що до 20% всіх послуг, які надає місцевий уряд, мають бути доступні в онлайн-режимі.



Україна має національний центр електронного врядування, напрацювання щодо електронних відкритих реєстрів, електронне парламентське голосування,приклади електронного врядування в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування в областях, зокрема Дніпропетровській. Українські регіони мають місцеві інтернет-портали, які вже, по-суті, виконують функцію місцевого інтернет-урядування. Є напрацювання щодо е-банкінгу, е-платежів комунальних послуг. Загалом переважна частина населеннякраїни добреволодіє інтернетом. Однак немає поки щомасштабного загальнонаціонального проекту е-урядування та широкої загальної дискусії щодо стратегії розвитку інтернету на загальнонаціональному рівні.



Такого роду інтернет-системи електронного врядування є спільним надбанням і відповідальністю як влади, так і громади. Здебільшого поточна онлайн-інформація про зміни поповнюється силами користувачів. Це певна культура мислення та культура відповідальності, яка формувалася не один рік. Й вочевидь не була обтяжена тягарем посттоталітарного минулого, що не дозволяє звичайному громадянинові зрозуміти свій особистий шанс на політичну активність і громадянську відповідальність. Окрім того, посттоталітарні країни, на чому наголошують євро-експерти, надзвичайно інерційні.



Керівний комітет Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства наполегливо рекомендує всім країнам вже нині розпочати дискусії та дослідження на загальнонаціональному й локальному рівнях для швидкого впровадження інтернет-урядування. Важливий розширений діалог державного, приватного та громадянського секторів. Чутливе до всіх загальне бачення допоможе напрацювати державну інтернет-політику, що, в свою чергу, сприятиме формуванню інтернет-суспільства. Дискусіядасть шанс для збереження ціннісних засад розвитку та свободи інтернету, щосприятиме формуванню й розвитку необхідних для націй та держав аспектів інтернет-урядування.



Для країн-членів Ради Європи напрацьовується пакет рекомендацій як політичного, так і суто технічного характеру щодо розвитку та організації інтернет-урядування. Політично-технологічний інструментарій базується на засадах – максимум прав для інтернет-споживачів і мінімум обмежень. Серед базових принципів розвитку інтернету загалом, з урахуванням розвитку інтернет-урядування визначено:



Права людини, демократія та верховенство права. Люди мають законне сподівання, що послуги інтернету є можливими, доступними, безпечними, надійними та постійними. Це позитивне зобов’язання держав, розроблене у прецедентному праві Європейського Суду з прав людини.



Багатостороннє спільне управління. Відкриті й прозорі принципи побудови інтернет-політики. Інтернет залежить від різних ресурсів,необхідних для його функціонування. Ці критичні ресурси включають тринадцять так званих «кореневих серверів» та інтернет-магістральні структури (великомасштабні канали для передачі даних). Вони контролюються різними структурами – від урядових і військових до академічно-наукових та приватно-бізнесових. Наприклад, інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів (ICANN) – неприбуткова організація – створена в 1998 році в США, також є ключовим компонентом у керівництві технічним управлінням інтернет-ресурсами в усьому світі. Діяльність цих структур має здійснюватися у відповідності з принципами міжнародного права.



Вільне транскордонне розповсюдження контенту в інтернеті. Держави–члени Ради Європи поділяють відповідальність за вжиття розумних заходів щодо забезпечення постійного функціонування інтернету і надання суспільно значущих послуг для всього населення країн. Працюючи разом, державинадаватимуть одна одній допомогу з метою запобігання зловмисним діям, блокуванню чи ускладненому доступу до інтернету.



Цілісність свободи інтернету. Ці засади мають бути забезпечені шляхом цілковитої сумісності та взаємодії інтернет-ресурсів країн Ради Європи.



Універсальність інтернету. Використання різних культур ірізних алфавітів не повинно перешкоджати здійсненню прав і свобод ,закріплених у ст.10 Європейської Конвенції з прав людини «незалежно від державних кордонів».



Відсутність перешкод. Вибір, зроблений щодо протоколів Transmission Control/ інтернет – протоколів (ТСРІР), не повинен призводити до розділення чи створення бар`єрів для безперебійного зв`язку.



Децентралізація управління. Сучасне управління інтернетом – це приклад організаційних інновацій та взаємного пристосування між суспільствами і технологіями в усьому світі з метою забезпечення відкритості й нейтральності інтернету.



Відкритий доступ. У своїй нормотворчій діяльності країни мають звертатися доміжнародного права, що сприяє розвиткові та застосуванню загальних принципів, норм, правил і процедур, які визначають розвиток і використання мережі інтернет урядами, громадянським суспільством, приватним секторам та кожним громадянином країни.



Зростання нових технологій та нових бізнес-моделей в інтернет- середовищі. Рекомендується надавати особливої уваги розвитку та сприянню новітніх форм медіа, які виникають завдяки поширенню інтернету.



Адаптація національних медійних ландшафтів. Зміни, які відбуваються в традиційних медіа внаслідокпоєднання з інтернетом, зумовлять й зміни загальних медіа – політики. Держави мають формувати підходи та норми щодо захисту й розвитку конвергентних медіа, поєднаних з інтернетом. Необхідне чітке перспективне бачення того, як поєднати сучасний розвиток національних медійних ландшафтів з тими стандартами, які розробляються нині для загальноєвропейського використання.З-поміж них увагу варто приділяти розвиткові саморегулювання, посиленню ролі суспільного мовлення в цифрову епоху, захисту дітей та молоді від потенційно шкідливого контенту, посиленню медіа-освіти,відповідальності ЗМІ за неправдиву інформацію, захисту журналістів і блогерів ( деякі європейські країни вже зараз трактують їх як «громадянських журналістів»).



Збереження культурного, мовного та лінгвістичного різноманіття. Країни–члени РЄ повинні формувати політику розвитку інтернету з урахуванням усіх потреб для збереження національної ідентичності.



Інтернет-освіта. Експерти наполягають, що такого роду компонент освіти має розпочинатися з початкової школи і продовжуватися до останніх рівнів вищої школи.



Пакет зазначених вище рекомендацій ще формується і буде представлений на засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, яке відбудеться у Белграді 7-8 жовтня 2013 року.




Лариса Мудрак,
заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,
представник України у Керівному Комітеті Ради Європи




Довідка: Згідно з Положенням про представників України у робочих органах Комітету Міністрів Ради Європи, затвердженим Указом Президента України № 44197, Міністр закордонних справ України за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 20 березня цього року затвердив призначення заступника Голови Національної ради Л. Мудрак представником України у Керівному Комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства.

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше