Європейська аудіовізуальна обсерваторія опублікувала новий звіт щодо проблематики саморегулювання і співрегулювання відповідно до положень оновленої Директиви ЄС щодо аудіовізуальних медіапослуг - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Європейська аудіовізуальна обсерваторія опублікувала новий звіт щодо проблематики саморегулювання і співрегулювання відповідно до положень оновленої Директиви ЄС щодо аудіовізуальних медіапослуг

У листопаді 2018 року Європа переглянула Директиву про аудіовізуальні медіапослуги (AVMSD), у зв’язку з чим країни-члени ЄС мають до 19 вересня 2020 року увідповіднити своє національне законодавство вимогам оновлених положень документа. Європейська аудіовізуальна обсерваторія у своєму новому звіті, що стосується проблематики саморегулювання та спільного регулювання в аудіовізуальному секторі докладно аналізує нові аспекти цієї тематики відповідно до AVMSD. Національна рада оприлюднює неофіційний переклад цього Звіту для ознайомлення.

Документ підготовлений юридичним департаментом ЄАО у співпраці із представниками Інституту європейського медіаправа[1] і містить розділи щодо правової основи саморегулювання і спільного регулювання як в міжнародному, так і в європейському праві; головних сфер саморегулювання і спільного регулювання, на кшталт захисту неповнолітніх від шкідливого контенту, правил і вимог до комерційної комунікації та діяльності платформ спільного доступу до відео.

У Звіті представлено детальну інформацію про наявні системи саморегулювання і спільного регулювання восьми європейських країн, серед яких Австрія, Бельгія, Італія, Німеччина, Польща, Словаччина, Угорщина та Франція[2].

 

КОМЕРЦІЙНА КОМУНІКАЦІЯ

Найдавніші традиції саморегулювання та спільного регулювання у сфері комерційної комунікації характерні для Італії, Угорщини та Словаччини. У Бельгії, Німеччині та Італії у 60 – 70-ті роки були створенні перші організації, які провадили діяльність у цьому напрямі, розробляючи відповідні рекомендації, кодекси тощо. У більшості держав система саморегулювання і спільного регулювання комерційної комунікації представлена гравцями рекламної індустрії, рекламними агенціями, торговими та галузевими асоціаціями, провайдерами медіа і медіаорганізаціями, які не тільки беруть участь у розробці й ухваленні  кодексів та рекомендацій, але й іноді наділені повноваженнями вирішувати спори в окремих справах (Бельгія, Угорщина, Австрія) або надавати рекомендації для найбільш ефективного вирішення спірних питань (Франція, Бельгія).

Однак у деяких країнах створені спеціальні додаткові інституції для вирішення конкретних питань. Наприклад в Італії поряд з Інститутом саморегулювання реклами (Istituto dell’Autodisciplina Pubblicitaria, IAP), що наділений загальними повноваженнями, діє Постійна обсерваторія з питань прихованої реклами (Osservatorio permanente dedicato al Product Placecement). У Словаччині наявні кілька саморегулівних інституцій, які частково доповнюють діяльність одна одної та несуть відповідальність за телерадіомовлення, друковану пресу і медіа в мережі Інтернет.

Кодекси етики у сфері комерційної комунікації містять положення щодо недопущення в рекламі приниження чи дискримінації особи, захисту неповнолітніх та молоді, вимоги до реклами продуктів харчування, алкогольних напоїв, азартних ігор тощо.

 

ЗАХИСТ НЕПОВНОЛІТНІХ

Стосовно захисту неповнолітніх у медіа можна простежити тенденцію активної діяльності регуляторів поряд із саморегулюванням і спільним регулюванням. Окрім того, у цій сфері також наявне чітке розмежування між державами із централізованою системою регулювання і державами із міцними традиціями саморегулювання та спільного регулювання.

Наприклад, у Франції нагляд і моніторинг щодо захисту прав неповнолітніх у медіа є виключно відповідальністю регулятора (CSA). Однак і медіа також несуть відповідальність за належне дотримання вимог, вказівок і рекомендацій CSA. Така модель наявна і в Австрії та Бельгії.

У сфері захисту неповнолітніх існує великий обсяг різноманітних інструментів залежно від типу медіа. Наприклад, у Німеччині працюють окремі саморегулівні інституції в напрямах кіноіндустрії, розважального контенту, телебачення та мультимедійних послуг. В Італії діє Комітет моніторингу Кодексу з питань медіа та неповнолітніх, який забезпечує дотримання прав неповнолітніх у медіа.

Метою більшості моделей саморегулювання і спільного регулювання є розробка керівних принципів для провайдерів медіа, що передбачає залучення широкого кола зацікавлених сторін, серед яких регулятори, представники відповідних галузевих організацій, науково-академічних осередків тощо.

Взаємовідносини різноманітних інституцій та регуляторів у багатьох випадках ґрунтуються на відповідних положеннях наявних у законах про мовлення і медіа, а також у спеціалізованих кодексах. Цікавим є приклад Німеччини, де саморегулівний орган має пройти сертифікацію регулятором для того, щоб отримати право проводити перевірку і здійснювати нагляд за низкою питань у сфері захисту неповнолітніх у медіа.

 

ПЛАТФОРМИ СПІЛЬНОГО ДОСТУПУ ДО ВІДЕО

Саморегулювання і спільне регулювання у діяльності платформ спільного доступу до відео перебуває на етапі становлення, оскільки деякі із цих платформ тільки розпочинають діяльність.

Головні завдання зосереджені на проблематиці запобігання розповсюдженню шкідливих явищ, на кшталт мови ненависті, дезінформації, фейкових новин та контенту, розповсюдження якого є ознакою кримінального діяння. Наразі ведуться актуальні дискусії щодо правил відповідальності і звітності для платформ. Наприклад, у Німеччині набув чинності закон про забезпечення правопорядку в мережі Інтернет (Netzwerkdurchsetzungsgesetz, NetzDG), а у Франції обговорюється проект закону про боротьбу з кіберзлочинністю.  

Таблиця інституцій
саморегулювання і спільного регулювання за країнами
у сфері комерційної комунікації

Країна

Інституція

Австрія

Рада з питань реклами

Бельгія

Журі з питань дотримання етичних норм в комерційній комунікації

Італія

Інститут саморегулювання реклами

 Постійна обсерваторія з питань прихованої реклами

Німеччина

Рада з питань стандартизації комерційної комунікації

Польща

Рада асоціацій з питань реклами

Словаччина

Рада з питань стандартизації реклами

Угорщина

Комісія з питань саморегулювання реклами

Франція

Професійний регуляторний орган з питань комерційної комунікації

 

Таблиця інституцій
саморегулювання і спільного регулювання за країнами
у сфері захисту неповнолітніх

Країна

Інституції

Австрія

Молодіжна комісія з питань медіа

Бельгія

CSА (регулятор)

Італія

Комітет моніторингу Кодексу з питань медіа та неповнолітніх

Німеччина

Freiwillige Selbstkontrolle der Filmwirtschaft

 Комісія з питань захисту молоді в медіа Німеччини

Польща

Дружні медіа

Словаччина

Комісія з питань телерадіомовлення та ретрансляції

Угорщина

NMHH (регулятор)

Мережевий круглий стіл щодо захисту дітей

Франція

CSA (регулятор)

 

Таблиця інституцій
саморегулювання і спільного регулювання за країнами
у сфері діяльності платформ спільного доступу до відео

Країна

Інституції

Австрія

Ініціатива «Безпечний Інтернет»

Бельгія

CSA (регулятор)

Італія

AGCOM (регулятор)

Німеччина

Регуляторні органи

Польща

KRRiT (регулятор)

Словаччина

RVR

 NRA (регулятор)

Угорщина

NMHH (регулятор)

Франція

Професійний регуляторний орган з питань комерційної комунікації

CSA (регулятор)

 

[1]Інститут європейського медіаправа – Institute of European Media Law (EMR) – загальноєвропейська мережа, що налічує більше ніж 180 юристів із 40 європейських країн і розміщується у м. Саарбрюкен, Німеччина. EMR був створений у 1990 році як некомерційна асоціація. Сьогоднішні це партнер багатьох національних і європейських інституцій, що надає послуги у царині медійного законодавства, особливо в рамках проведення порівняльних науково-правових досліджень.

[2]Країни для дослідження були обрані з урахуванням особливостей у наявних моделях саморегулювання та спільного регулювання.

 

Подати запит
на публічну інформацію
Детальніше