Європейська аудіовізуальна обсерваторія оприлюднила новий звіт Iris Plus «Комерційна реклама в контексті перегляду Директиви про аудіовізуальні медіапослуги (AVMSD)» у жовтні 2017 року.

Метою звіту, доступного для безкоштовного завантаження тут, є стислий виклад реалій ринку та нових викликів, що постають в екосистемі цифрової реклами.

Вказана інформація є важливою в контексті аналізу чинного законодавства і в рамках перегляду Директиви про аудіовізуальні медіапослуги.

Для фахівців особливо цінними є численні ретельно складені порівняльні таблиці, викладені на 30 сторінках додатків до звіту.

Перший розділ містить стислий опис останніх тенденцій ринку, які призвели до перегляду Директиви: зростаючий ринок онлайн-реклами у 2016 році отримав більше фінансових вкладень в Європі, аніж аналогічний сегмент ТБ.

Водночас це зростання не є рівномірним для гравців, оскільки на Google Inc. та Facebook Inc. разом у 2016 р. припадало 20% світового ринку реклами.

Другий розділ перелічує правила, передбачені чинною Директивою: від загальних правил комерційної реклами щодо будь-яких видів аудіовізуальних послуг до специфічних, застосовних до телереклами, телепродажу та прихованої реклами.

Розділ також розглядає інші директиви, вказані в Директиві.

Розділ 3 аналізує національні практики впровадження згаданих правил: як загальних якісних обмежень, так і більш вузькоспрямованих щодо спонсорства та прихованої реклами, а також кількісних обмежень, застосовних до лінійних аудіовізуальних медіапослуг.

Окремі приклади транспонування до національного законодавства правил прихованої реклами та правило 12 хвилин (максимальна тривалість рекламного блоку на годину) викладені у Додатках 1, 2 і 3.

Само- та співрегулювання на міжнародному рівні та рівні ЄС розглянуті у розділі 4. Особливу увагу приділено рекламі шкідливої їжі та напоїв, а також алкоголю. Всебічний огляд схем само- та співрегулювання у комерційній рекламі у 28 країнах ЄС викладено в Додатку 4.

Важливі судові та адміністративні рішення на загальноєвропейському та національному рівнях вивчені в розділі 5.

Окремо досліджено визначення, обмеження реклами та жорсткі правила, застосовні до лінійних аудіовізуальних медіапослуг. Вичерпний аналіз найбільш значущих прецедентів і рішень регуляторних органів у 2012  –  2017 роках викладено в таблицях 5 і 6 Додатка.

У останньому розділі міститься огляд впроваджуваних реформ у рамках Директиви та аналіз пропозицій Європейської Комісії від травня 2016 року у світлі поправок, запропонованих Європейським Парламентом та Європейською Радою у травні 2017 року щодо визначень і загальних принципів телепродажу та реклами, а також положень щодо спонсорства та прихованої реклами.

Увесь процес перегляду визначень і загальних принципів окреслено в таблицях 7, 8 та 9 Додатка.